Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Ось і бачиш! Я ж казала тобі, що вона не образиться на брак церемоні- ялу й навпаки, може моя карточка пригадала їй львівські часи! — Ах, я пригадую собі її контраль тове сольо на Шевченківському гімна зійному концерті: „Молитися. А до того я не знаю Бога...“ Це був чи не перший її співацький успіх... — Але тепер вона меццосопрано й затикає за пояс усі європейські зірки. Бона незвичайно музикальна, а до то го ж дуже інтелігентна. Казав мені Вирста... — Хто це Вирста? — Скрипак-віртуоз, доктор музико- логії на Сорбоні та вчитель музики, та чи не одинокий український музич ний критик у Парижі. Він говорить кожного четверга у державному ра діо про скрипалів часів Баха... — Та ти мені про Баха, а мені ціка во про Гену... — Так ось д-р Вирста сказав, що її ангажують до найважчих партій і кон цертів, де вона співає речі, яких зви чайний співак не розкусить. Уяви собі, що гіпермодерний твір Гіндеміта з та кими місцями, які співає вся публіка в залі, пройшов щасливо, — за сло вами критики — якраз завдяки За- рицькій, бо славний італійський тенор, партнер Ґени, — не надто там попи сався! Та більше того! Композиція Альбана Берґа „Анзіхтскарте", яка 1912 відспівана й відограна вперше, — ганебно провалилася й якої ніколи не повторяли з-за браку відповідного ви конавця, — вставили недавно в про граму концерту тільки тому, що За- рицька піднялася відспівати її... — І що? Теж завалила? — Якраз навпаки! Так, як колись Соломія Крушельницька врятувала Пуччінієву „Богему", так Евгенія За- рицька реабілітувала „Анзіхтскарте"! Можеш уявити собі Берґову вдячність Гені! Так розмовляючи, доїхали ми ме тром до „Палє Руаяль", де Іванка не забула купити китички фіялок, які вже з кінцем зими появляються в паризь ких квітярок. Звідти ми швиденько перебігли попри Лювр до будинку ч. 5 на вул. Жана-Жака Русо, й підняли ся він дою на пятий поверх. „Мадму азель" запросила нас у вітальню. Ви гідні меблі, дискретне світло, форте- піян і Гена, така ж гарна чорнявка з голубими очима, якою вона чарувала нас зі сцени „Музичного Інституту" у Львові. Ось ми вже й розмістилися, хто де, й так у трійку — (так якось дивно: славна співачка, славна маляр ка і я, скромне „ґризіпюрко") — роз мовляли на різні теми, а радше пере скакували з одної на одну. Тільки де коли вдавалося мені кинути якесь за питання Гені — на Іванчину думку — дуже недискретне й неделікатне. — Якими мовами ти співаєш? Бо чула й читала, що маєш виступати в „Євгенії Онеґіні"... — Я співаю завжди в оригіналі! Крім італійської, англійської, німецької й французької, співаю всіми словянськи- ми, а оце тепер доводиться мені ви вчити мадярський текст для співання чардашу теж у оригіналі! — Чи завдяки цьому твоєму козирю пішли тобі на руку й награли теж у- країнські платівки, побіч інших? — Та це ж була моя умова! Я їм проспіваю які завгодно пісні, але зате вони мені награють мої пісні... — А тепер даруй за недискрецію — тут Іванка випила склянку води, яка непомітно, разом з кавою й тістечка ми, приїхала на столику з коліщатка ми, — чи ти дістаєш високі гонорарі? — Я завжди беру високі гонорарі, зокрема ж за важкі твори, над якими мушу добре напрацюватись. Задля них я рискую своєю каріерою, бо ж можу провалитися разом з ними! У таких випадках ставлю таки дуже тверді у- мови... — й Гена чарівно посміхну лася, а Іванка легше відітхнула, та й сама запитала: — А коли можна буде послухати у- країнських пісень у вашому виконан ні? — Саме тепер починаю накручувати український мікросійон і мене впро довж десяти днів не можна буде ні ба чити, ні чути. Це страшна робота! Не має нот, немає партитур, немає обрі- бок у модерній формі — саме того всього, чого вимагає фірма. Чи пові рите, що іноді доводиться мені самій щось догармонізовувати?! Та й смаки чужинецької публіки й критики такі часом дивні... — Чому дивні? — перепитали ми обидві з Іван кою. — Бо їм часом подобається те, чого ми найменше сподіваємося! Ми вже попрощалися, коли я при гадала: — А знимки? Покажи нам знимки! Ми завернули ще раз до вітальні, а Ґена розсипала на широкому тапчані купу світлин у найрізноманітніших по зах з різних виступів, концертів, у ве- чірних туалетах і театральних костю мах. Тут уже мала поле для попису Іванка: — Мені дуже подобалися оці світ- Євгенія Зарицька E u g e n i e Z a r i t s k a , o n e o f t h e b e s t y o u n g w o m e n s i n g e r s o f E u r o p e . лини в костюмах... І ще, чи знайшло ся б у вас трохи часу на позування? — З великою приємністю, але що йно після накручування! Це честь для мене мати портрет вашої кисти... — А для мене такого моделя... — Ну, поки ви собі правите комплі менти, я вже вибрала знимки — ту-ось для „Нашого Життя", а цю для себе! Можу подякувати? — Ну, вже візьми, візьми й при цій нагоді привітай від мене редакцію й читачок цього цікавого жіночого жур налу, який з залюбки читаю. * * * Другі мої відвідини в Ґени відбу лися зовсім інакше. Я написала їй ли ста з проханням прийняти участь у концерті, який хоче влаштувати „Союз Українок". У відповідь на те, вона відповіла, що про таку справу най краще поговорити, а коли б я при йшла до неї такого-то дня, то й мати му нагоду почути вперше її мікро сійон. Перспектива була дуже приємна і я, пообіцявши чоловікові золоті гори за сидіння цього вечору з дітьми, причепурилася нашвидкуруч і поїха ла в Париж. Застала я в Ґени цим разом ціле, невеличке, товариство українців, які, як і я, горіли цікавістю слухати над звичайного концерту: українських пі сень та ще й у такому виконанні! На жаль, мені не під силу передати враження від її співу! Ниж?нківський (зокрема ж чудова ,,3acyv ) трембі то"), „Комар" — Колес. далі „Ко лискова" Барвінського її у чудовій гармонізації Вериківсьього „Ти кро пивко, ти зелена", врешті чотири пІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
