Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
солодким, як про те розповідають в аґенствах. Трапляється, чоловікові просто потрібна служниця, дарова робоча сила. А чому б і ні, тим більше, що претендентки у розділі “габі” пишуть: “Люблю готу вати й вести хатнє господарство”. В однієї навіть було “габі” — прибирання: попит породжує пропо нування. А приписка “згодна на будь-які пропо зиції” зобов’язує. Утім, прибирати красивий буди нок, можливо, краще аніж злиденну квартирку. Різниця полягає лише в тім, що будинок — чужий, а квартирка — своя, власна. В аґенствах жінки, чекають черги, діляться досвідом. Виявляється, у пошуках нареченого мож на об’їздити півсвіту, до того ж безплатно, за раху нок “женихів”. Приїздиш на “оглядини”, гостюєш, а потім “щось не склалося”. Жінки діляться враженнями, а також адреса ми й телефонами інших шлюбних аґенств, добре, що їх зараз дуже багато. Аби зрозуміти принцип їх ньої діяльности, достатньо побувати в одному з них. Отже, запрошую вас відвідати американське шлюбне аґенство. Це — звичайна квартира, котру наймає 23-річний американець. Він і є власником аґенства. В одній кімнаті жінки заповнюють анке ти, в другій їх фотографують. Увечері, годині о шо стій приходить “партія” жінок. Перекладачка зу стрічає їх в умовленому місці й приводить до аґен ства. Квартира відразу сповнюється гамором і, сказати б, “негативною енергією”. Адже приходять невлаштовані жінки, невдоволені собою, оточую чими, життям. Цей “неґатив” відчуваєш фізично, хочеться піти звідси. Гамір поволі наростає. Запов нюючи анкети, жінки ставлять безліч запитань. “Чи багато вже поїхало?”, “А як краще відпові дати?”, “Хто має більше шансів?”, “Можна подиви тися каталог женихів?” і т. ін. Які вони, ці жінки? Різні. Середній вік — 30-40 років. Є дуже симпатичні, є негарні. Ось дві зовсім молоденькі дівчинки — студентки, які вирішили тут час не марнувати, а відразу — до Америки! Ось дві заміжні жінки, вони голосно розмовляють (“Чо ловік — посада виборна, і якщо американські женихи виявляться конкурентоспроможними, до ведеться зробити заміну”). До заповнення анкет також ставляться по-різному. Одні з жартами й примовками відповідають на запитання. Інші си дять, замислившись, докладно й серйозно пишуть біографію. Відчуваю себе “прихованою камерою”, котра знімає цей спектакль. Намагаюся зрозуміти, що привело сюди всіх цих жінок: самотність, праг нення будь-що вийти заміж, можливість покинути цю країну, безвихідь, невлаштованість, спрага ща стя, бажання поліпшити матеріяльне становище? Що? Що змушує їх шукати аґенства, заповнювати анкети, позувати перед фотокамерою й чекати, чекати листів? Невже вони справді вірять у то, що можна виграти мільйон за льотерійним білетом і знайти свою долю у шлюбному аґенстві за оголо шенням? Тим дав оголошення в “РІО” й одержав за місяць мішок листів. Я читала ці листи й роздив лялася вкладені у конверти фотографії. Тут були й справді, і волання про допомогу, й скупі анкети, і розповіді-роздуми. З фотографій на мене дивилися те гордовиті красуні, що бажають продати себе “за дорого”, то гуртожитські дівчатка, які не хочуть по вертатися до рідних містечок, то жінки середнього віку, котрі так і не встигли влаштуватися, то кинуті бідолахи — матері-одиначки. На мене дивилася з фотографій моя сучас ниця. Невлаштована,самотня, вона проте не зми рилася, а шукає свого щастя й бореться за нього. Мені хотілося усім їм допомогти, підбадьорити їх, підтримати. Але ж у нас тут,в Україні, рівно стільки самотніх чоловіків,яких не розуміють, яким бракує любові, тепла, турботи. Чому вони не зустрічаються одне з одним? За даними Київського міжнародного інституту соціології в Україні: 82% чоловіків і 78% жінок живуть у шлюбі; 1% чоловіків і 2% жінок живуть у громадянському шлюбі; 13% чоловіків і 8% жінок ніколи у шлюбі не були. Який же закон набирає чинности, коли ки дають усе й біжать шукати щастя біля чужих берегів? Чи знаходять? Адже є ще традиції і менталітет нації, і мовний бар’єр і багато іншого. Не всі пересаджені квіти приживаються. Коли є кохання, усе те можна пережити, а коли його немає? А в тім, нащо судити про це? Жінки шукають своє щастя. Це — їхнє право. Хай допоможе їм Бог! Олена Рог 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
