Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖІНКА З УКРАЇНИ МАДАМ БЛАВАЦЬКА Так, як нелегко визначити етнічну приналеж ність Єлени Блавацької, так само важко дати оцінку наскільки серйозною особою можна її вважати. Все таки про неї поміщена стаття в Енциклопедії Брітан- ніка. В Інтернеті через Alta Vista пошук “Blavatsky” вказує на 8931 “павутинних” сторінок (web pages), в той час коли під “Igor Sikorsky” — її краянин — світової слави винахідник гелікоптерів втішається тільки 578 занотуваннями, а інший її краянин також світової слави скульптор Архипенко — 522. Шукаючи за книжками в інтернетній книгарні amazon.com, знаходите про Сікорського 12 назв, про Архипенка 10, а про Мадам Блавацьку — 115. І ця сьогоднішня статистика відноситься до жінки, яка померла більше ніж сто років тому, у 1891 році в Лондоні. Єлена Блавацька народилася в Катериносла ві, сьогодні Дніпропетровському в 1831 році. Хоча са ма вона вже не мала аристократичного титулу, але по лінії матері походила з роду князів Довгоруких, які свій родовід виводять від київських князів Рюрико- вичів, а прізву “довгорукий” нав’язують до молодшого сина князя Володимира Мономаха — Юрія Довгоруко го. Її прадід князь Павло Довгорукий, який у 1878 році одружився з красунею французького походження Генрієттою, мав свої посілості на Правобережжі неда леко від Києва, в селі Ржищів. Там у своїй бібліотеці він залюбки занурювався в читання книжок про альхемію та магію. Сусіди уважали його трохи дива ком і мабуть таким видавався він і своїй жінці. Ген- рієтта залишила його скоро після народження їх дру гої доньки, а повернулася коротко перед своєю смер тю двадцять літ пізніше. Одна із їх доньок, Єлена Павлівна (мабуть їх таки треба ідентифікувати по батькові, бо в 19 столітті в тому роді була не одна Єлена) виказала не менше за свого батька зацікав лення книжками, але не альхемією чи магією. Вона стала визначним ботаністом в науковому світі, плинно говорила п’ятьма мовами, була талановитою маляр кою, цікавилася археологією та нумізматикою і в тих ділянках зібрала цінну колекцію, вела кореспонден цію з багатьма західно-евпропейськими науковцями, між ними із Сир Родерік Мирчісон, основником бритій- ського Королівського Географічного Товариства (Royal Geographic Society). А заміж вийшла в 1813 році не за “відповідного” аристократа, як це бажала родина, а за безтитульного Андрія Фадєєва. Подружжя було вийнятково щасливим. Рік пізніше їм народилася донь ка Єлена Андріївна, мама Єлени Блавацької. Скоро піс ля того молода родина переїхала до Катеринослава. Коли Єлені Андріївній було шістнадцять ро ків, вона познайомилася з пристійним, освіченим, захоплюючим капітаном кінської артилерії Петром фон Ганом (von Hahn), двічі старшим за неї. Він походив із дуже визначної військової родини, яка десь сто років раніше виеміґрувапа з Німеччини. Одружилися 1830-го року. Вночі з 30-го на 31-е липня 1831 року народилася їм перша дитина, донька, яку вони назвали Єлена — Єлена Петрівна, знана пізніше як Мадам Блавацька. У перші роки подружнього життя родина часто переїзджала з місця на місце, з одного військо вого табору до другого. Молоденька Єлена очевидно наївно сподівалася, що чоловік трактуватиме Ті інакше, ніж інші чоловіки їхньої соціальної кляси трак тували своїх жінок. Вона очікувала більшого респекту й зацікавлення її інтелектуальними здібностями, але фон Ган того не виявляв. Скоро вона розчарувалася і своїм чоловіком і взагалі подружжям. “Для чого ж тоді природа так щедро обдаровує жінок бистрим умом, вмінням, талантами, розумінням життєвих завдань, глибоким відчуттям краси?” — питала вона. Відповідь 19-річної жінки на той час була вийнятково проникливою. Не природа зв’язує жінку, а чоловіки і соціальні закони встановлені чоловіками. Коротке перебування в Петербурзі дало нагоду Єлені Андріївній посмакувати життя до її вподоби — опера, театр, товариство творчих ми стецьких людей. Двері для доньки княжної Довгорукої були всюди відкриті. Після того вона з дітьми перебувала радше зі своїми батьками, аніж з чоловіком. Спочатку в Астрахані, де батько за ранґою був другою урядовою особою, і де вона почала писати новелі, а опісля в Полтаві, звідки хвороба туберкульози змусила їх виїхати до Одеси. У 1842 році Єлена Андріївна померла на двадцять восьмому році життя. Петро фон Ган дітьми не цікавився, так що ними заопікувалися бабуня і дід. З молодшими проблем не було, але Єлена Петрівна виявилася незвичайно тяжкою до виховання. Її вважали дивною. Характером вперта і непогамована, небоязлива, з бистрим умом і вийнятковим зацікавленням надпри родними явищами, вона нишпорила в бібліотеці свого прадіда князя Павла Довгорукого, перечитуючи окультну літературу і в своїй уяві створювала світ без видимої межі між реальністю і видумкою. Три ґенерації Єлен, кожна з вийнятковими інтелектуальними здібностями і обдаруваннями. Та, помимо всіх цих родинних інтелектуальних традицій, було самозрозумілим, що Єлена Петрівна піде традиційним шляхом, себто одружиться, чого і сама вона не відкидала, і в 1849 році вийшла заміж за Никифора Блавацького. Він походив з родини полтавських поміщиків, мав урядову посаду і в 1849 році був призначений на віце-ґубернатора Єревану. Єлена Петрівна спочатку згодилася за нього виходити заміж, потім передумала, але родина накінець таки змусила її вийти заміж за ту “обскубану ворону”, як вона його називала. Він був від неї більше ніж двічі старший, мабуть не дуже вродливий, хоч і вона красою не дорівнювала своїй матері. Її приваб ливість полягала в тому, що вона була цікавою співрозмовницею і притягала своєю жіночістю. До року вона втекла від нього і опинилася в Стамбулі. Там була мала колонія росіян які її прийняли. Це ж “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2000 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
