Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНАСТАЗІЯ ХАРИШ Анастазія Федуняк-Хариш народилася 23 січня 1919 p., в Чікаґо, Іл. Батьки її Іван і Йосифа були еміґрантами з України, які виїхали до Америки перед Першою світовою війною. Коли Тусі (так її звали) було одинадцять років, вона з батьками, які вирішили повернутись на рідні землі, їде в Україну, в село Угерсько на Стрийщині, бо там родина мала своє поле й господарство. Почався новий етап її життя. Нова українська школа, зовсім інакша програма навчан ня, треба було, крім української, вивчати мови — польську і німецьку, до того в гімназії ще й латинку, одним словом, довелося молодій дівчині боротися з різними труднощами. Все вона перемогла і з відмінними оцінками закінчила українську педаго гічну школу в Стрию, а напередодні Другої світової війни у 1938 р. здала гімназійну матуру. З приходом радянської влади ціла родина терпить великі злидні, а коли у 1941 p., внаслідок воєнних подій приходить зміна окупантів і Галичину займають німці, Туся працює на пошті і тим способом може матеріяльно допомагати батькам. В тому часі одружується з Михайлом Федуняком, який повернувся з походу на східні землі України. Після сімох місяців подружнього життя чоловік Тусі гине від ворожої кулі. Молода вдова старається про працю, трохи вчить у народній школі в селі, згодом в канцелярії лісництва, але з огляду на те, що була зареєстрована як чужинка, бо народилася в Америці, її звільняють з праці, переслідують, застосовують різні кари й це спонукає її старатися про виїзд до США. Щоб отримати потрібні доку менти їде до Москви, до американської амбасади і, уже не повертаючись до батьків, через Одесу їде до Америки. Дорога була надзвичайно тяжка, але сильна воля й ласка добрих людей допомагають їй все переможно пройти. У грудні 1947 р. Туся приїхала до Чікаґо. Незважаючи на те, що знайомі приймали її й допо магали, вона тужила й плакала за батьками, за домом, за Україною, й не знала, що її батьків більшовики засудили і вивезли на 15 років у Сибір в Хабаровський край. З ними вона вже більше не зустрілася. У Чікаґо Туся познайомилася з родинами Дзидзарів і Забродських, вони щиро подружили й разом задумали створити організацію — клаптик української землі. Такою організацією був Союз Українок. їх цікавила не тільки харитативна праця, але плекання традицій, звичаїв, історії улюбленої батьківщини. Хотіли мати аполітичну й позапартій ну організацію. В Чікаґо існував уже гурток жі ноцтва, який належав до ОДВУ, але коли уряд припинив діяльність цієї організації, жіноча ланка УЗХ перестала існувати. А. Федуняк і однодумці зібрали жіноцтво колишнього УЗХ і новоприбулих жінок, прочитали статут СУА і прийняли його — так постав у Чікаґо 22-ий Відділ Союзу Українок Америки “Дочки України”, який розгорнув свою діяльність. В своїй праці вони допомагали школам, музеям,бібліотекам, висилали одяг нашим молодим воякам, які були в Кореї. Пачки засланцям в Сибір було можна робити тільки зорганізовано. Членки СУА налагодили зв’язки з чужинками, зорганізува ли велику маніфестацію з причини замордування більшовиками 500 жінок у Кінгірі, де промовляла тодішня конґресменка Ілліной Margaret Chunck, сенаторка Олена Кисілевська, голова СУА — Олена Лотоцька. Маніфестація відбувалася у школі св. о. Миколая. Союзянки робили все спіль ними силами, щоб повідомити американців і світ про страшні страждання нашого народу. В Едісоні союзянки дали показ варення українських страв. Також почали радієву програму. Кожного року в музею вони організовували українську ялинку. Туся була головою 22-го Відділу упродовж сімох років і також організовувала нові Відділи в Мільвоке, Ст. Люїс, відновила відділ у West Pullman і молодечий відділ на півдні Чікаґо. Була однією із заступниць голови Округи у Філядельфії, нав’язала контакт з чужинками. У 1954 р. Анастасія Федуняк вдруге одружилася з Михайлом Харишем. Господь побла гословив подружжя двома дітьми — дочкою Хри- стею і сином Михайлом. Підховавши дітей вона повернула до активної праці. Сповняла обов’язки заступниці голови Округи, а від 1990 року голова Округи СУА. У 1984 р. перенесла смерть чоловіка Михайла. “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2000 25 Анастазія Хариш. Anastazia Charysh.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
