Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Після смерти Генріха титул і землі маркгра фа успадкував його брат Людігеро-Удо. Євпраксія, залишившись удовою, почувалася самітньо і про довжувала відвідувати Кведлібурзький манастир. Там, у домі абатиси Адельгейди, вона познайоми лася з імператором. Він так захопився юною уроженкою Київської Русі, що після смерти своєї дружини Верти (27 грудня 1087 року) запропону вав їй руку та серце. З 1087 року Євпраксія від крито рахувалася нареченою імператора. 1088 року відбулися заручини, а влітку 1089 року в Кельні Генріх IV обвінчався з Євпраксією. До Києва було надіслане офіційне повідомлення. Деякі історики, до яких приєднується і академік М. Котляр, вважають, що у своїй тривалій боротьбі за папським престолом за першість у католицькому світі, зокрема за інвеституру (право призначати єпископів) Генріх IV мав намір спертися на допомогу Київської Русі. Отже, крім безсумнів ного захоплення Євпраксією, імператор керувався і політичними міркуваннями. Але його розрахунки не збулися. Всеволод Ярославич, котрий після смерти старшого брата Із’яслава (1078 рік) став великим князем київським, не підтримав імператора в антипапській політиці. Висловлювалися припу щення, побудовані на аналізі свідчень західніх джерел, що імператор надсилав до Києва по сольство, щоб заручитися сприянням руського князя. Відомо, зокрема,що київський митрополит Іоанн з осудом поставився до шлюбу Євпраксії з германським імператором. Річ у тім, що Генріх, прагнучи скинути папу Урбана II, намагався об’єд нати католицьку церкву з православною (зрозу міло,що під егідою останньої). А Візантія противи лася такому об’єднанню. Звичайно ж, надісланий з Константинополя до Києва грек-митрополит воро же дивився на германського імператора, певно, знаючи до того ж про його розпусну вдачу. В 1090 році Євпраксія-Адельгейда поїхала з чоловіком у Верону,де розгорталися воєнні дії між військами Генріха IV і папи Урбана II. Мож ливо,через свій політичний прорахунок — руйнацію плянів стосовно Київської Русі — Генріх IV охолов до дружини. Виходячи з подій 1093 року, в житті Генріха і Євпраксії наступив розлад. Є кілька версій вчених стосовно причин зміни цих стосунків: одні (позиція німецьких вчених) вважають, що причинами недоброзичливого ставлення Генріха IV до дружини стало її аморальне поводження (“а proprio mario prostituta est”); другі прагнули виправдати “внутрішню свободу і безпосередність” Євпраксії і врешті, більшість дослідників доводять, що сама Євпраксія надзвичайно швидко переко налася,що її чоловік — надзвичайно аморальна людина. Він належав до секти ніколаїтів, брав участь у їхніх розпусних оргіях і спонукав до того ІНТРОДУКЦІЯ Софія і сніг — Сива паморозь тисячоліть. Над Дніпром — Влодимир. Хрест дрижить у залізних руках... Мчить віхола по білих стежках, Переносить татарське минуле По драбинах століть... Ви, що надто багато забули, Не проспіть хоч себе, не проспіть! Леонід Полтава Євпраксію, чим і викликав ненависть дружини. Однак у всіх цих аргументах не врахована участь Євпіраксії-Адельгейди в політичній боротьбі. Два історичні факти стоять поряд: у 1093 році син імператора Конрад, який приїхав до Верони разом з коронованим подружжям, неочікувано зрадив батька і перейшов на сторону його ворогів на чолі з баварським герцогом Вельфом,зв’язаним з папою Урбаном II, і в тому ж році, за свідченням дослід ниці Л. Пушкарьової, Генріх IV з ненависті до дружини ув’язнив її у Вероні. Є підстави вважати, що така поведінка Генріха IV ґрунтувалася на побоюванні політичної зради Євпраксії, яка могла видати деякі політичні і військові пляни імпе ратора, не говорячи про розголос деталей сімей ного життя. Можливо, неабияку ролю відіграла зміна політичної орієнтації київських князів: на той час Всеволод Ярославович вже помер, а його наступник князь Святополк Із’яславич (двоюрід ний брат Євпраксії) став орієнтуватися на Вельфів. Так чи інакше, але політичне життя все більше затягувало Євпраксію. Під час переїзду імператорського двору з Верони в Лангабардію (1093 p.), вона втекла від Генріха IV і направилась в Каноссу, де урочисто була зустрінута сином імператора Конрадом. Перехід на сторону ворогів чоловіка був, можливо, принциповим кроком для Євпраксії, яка хотіла, щоб доля германської корони вирішапась на корись Русі. Перехід сина на бік ворогів боляче вразив імператора. Але найдошкульнішого удару завдала Генріху IV принижена і скривджена ним Євпраксія- Адельгейда. Українські і зарубіжні історики сходяться на тому,що в справі політичного знищення імпе ратора Євпраксію спритно використали маркгра финя Матіпьда й папа Урбан II. З цим, як вважає, академік М. Котляр, не можна повністю погоди тися: германська імператриця не була пасивним “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2000 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
