Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Н. ДАНИЛЕВСЬКА ЗАГУБЛЕНИМ РІД (СТАРИЦЬКИХ — ЧЕРНЯХІВСЬКИХ — СТЕШ ЕНКІВ) (Продовження) Матеріяльне становище родини Черняхівських було важке. Вони продали все, що можна було про дати, залишилося те, що було дано ”в посаг” Роні, але значна частина посагу залишилася в Берліні, у чоловіка. Платні за працю у Києві Олександр Гри горович не діставав, іноді йому виплачували по кілька карбованців та й усе. Заробляти літературною пра цею Людмила Михайлівна була позбавлена можли- вости в наслідок суду. Між тим, виявилося, що не зважаючи на заборону, по всіх театрах ставилися опери за її перекладами: ’’Ріґолетто”, ”Чіо-чіо-Сан”, "Кармен”, ще деякі, але режисери зміняли в тексті деякі речення — і ставили на афішах прізвище іншого перекладача. В Спілці письменників порадили їй по дати позов — справа була остільки ясна, що вона виграла по суду — їй мусіли платити відсоток з кожної вистави. Це все ж таки трохи допомагало родині. Шукаючи виходу, Людмила Михайлівна написала російською мовою п’єсу ’’Красний пєтух”. Людмила Михайлівна часто бувала в мене, і її відвідини бували для мене правдивим святом. Ве села, освічена, інтересна, вона вносила багато життя. В ній відчувалася тонка, делікатна, високо-інтеліґен- тна людина, в якій панували інтелектуальні інтереси над щоденними життєвими злиднями. Те, чим живе більша частина люду — брак краму в крамницях, ціни чорного ринку, плітки — все це не грало ролю в її житті. Але — була доброю господинею, вела все господарство, варила і в той час писала. Вона була добра людина: обмежена в коштах на життя, вона мала багато люду, якому допомагала; то якійсь ку- зині-баронесі, яка голодувала з чоловіком, та якимсь українцям, які були без роботи. Коли їй зауважували, що вона не старіє — Людмила Михайлівна відповіда ла, що це тому, що вона так зайнята, що не має на це часу. Я частенько бувала у Черняхівських. Вони жили спільною родиною з сестрою Оксаною Михайлівною, яка нічого не робила в господарстві і за яку все робила Людмила Михайлівна. Рона жила, як дитина: знала свої курси, не торкалася ні до чого дома, мамуся опікувалася нею, як маленькою, навіть сідала коло неї і читала їй щось, коли вона лягала спати. Я дуже любила бувати у Черняхівських. Сам Олександер Григорович втаємничував мене в свої відкриття в галузі гістології (знавці високо цінили його). Людмила Михайлівна була чарівна господиня, зі стін ласкаво дивилися портрети Марії Михайлівни Старицької, прекрасні портрети Рони, самого Михай ла Петровича Старицького. Шафи прикрашали межи- гірські вази. Іноді приходила донька Оксани Михай лівни, Орися, з чоловіком, прем’єром київської ук раїнської трупи. У Людмили Михайлівни був улюбле ний кіт ’’Маркс”, якого для обережности звали ”Макс”. Здавалося, тихе, спокійне щастя панує тут після всіх перебутих трагедій, віяло тим міцним старосвітським життям, яке не могла зламати совєтська влада. Тут зустрічалися люди, яким здебільшого не було місця в сучасному житті: Олександер Тулуб, Іринарх Чер каський, Драй-Хмара. Часто бував академік Агатан- гел Юхимович Кримський, з яким Людмила Михай лівна вела гострі дискусії з приводу його політичної поведінки, яку вважала за опортуністичну. Цікаві бу вали іноді відгуки цих дискусій. Людмила Михайлівна закидала Кримському ’’провінціялізм” української мо ви, казала, що він вульгаризує її на Звенигородський смак ("всенька”, "смертонька”, тощо) Кримський з свого боку казав, що вона добра письменниця, але ж мова! мова! Після процесу СВУ Рона жила з батьками. Вона пройшла курс французької та англійської мови на курсах чужих мов і залишилася асистенткою англій ської мови. Мила, весела, гарна. З чоловіком вона офіційно розвелася через ЗАГС, і року 1936 одру жилася з проф. Сумського технікуму математиком Микитою Ганжою. Знов у родині почався сум. З одного боку батьки раділи, що донька знайшла щастя з другого — вони не уявляли життя без Рони. По чалися компроміси: Рона на деякий час їздила до чоловіка, але здебільшого жила з батьками. Наближалося Різдво 1937-1938 pp. Рона насто ювала, щоб Людмила Михайлівна, як могла більше наготовила їжі, бо приїде її чоловік святкувати Різдво. За кілька днів до Різдва я бачилася десь з Людмилою Михайлівною, і ми умовилися, що я буду у Черня хівських на третій день Різдва, 9 п.ст. січня. І ми прийшли. Хтось відчинив двері. Перше, що вразило мене була мертва тиша в кімнатах Черняхівських, яка не відповідала святковому настрою. В кімнаті, де мешкала Рона, все було порозкидано. Вийшла Людмила Михайлівна в сльозах. Вона крізь сльози почала оповідати, що останньої ночі заарештували Рону. Чому? Всі губилися в здогадах. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1992 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
