Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
дішніх вчителів державної вчительської семінарії у Львові. А між ними напевне були індивідуальності, що так чи інакше відбились на її розвитку. Знаємо тільки, що ще в семінарії молода студен тка почала писати. Її оповідання для дітей появля лись у ’’Дзвінку" під псевдонімом Растик; вони зрад жували легке перо й зрозуміння дитячої психіки. У тому часі вона також багато читала; бібліотека її свояка, старого каноніка о. А. Петрушевича при ка- тедрі св. Юра стояла для неї отвором. Державний учительський семінар закінчила в 1892 р. з відзначенням, як, зрештою, всі її свідоцтва мали найкращі оцінки. На першу вчительську посаду пішла до 6-клясової школи в Галичі. Тут почались перші роки її фахової праці, тут вона вперше зіткну лась із нашою громадою. Одинадцять літ, прове дених у Галичі, стали для неї життєвою і громад ською школою. У Галичі На новому місці праці Константина Малицька вперше зіткнулась із українською дітворою. Нарешті можна було для неї працювати! Але вкоротці пока залось, що її уваги потребують не тільки діти, але й батьки. Галицьке міщанство, як усюди консерватив не, не було легко податне на впливи ззовні. Москво фільство й тут мало прихильників, тим більше, що місцевий парох його підтримував. Але знайшлась горстка свідомих українців, поміж ними й К. Малиць ка, що заохотила їх до заснування читальні ’’Про світи”. Згодом постав при ’’Просвіті” церковний хор, в якому теж брала участь, хоч співучим голосом не відзначалась. Близькість Львова та нав’язаних там контактів завважила й на інших зацікавленнях К. Малицької. Вона дальше співпрацювала у ’’Дзвінку”, де підпису валась прибраним ім’ям Степан Горський. У 1898 р. появились окремою книжечкою "Малі герої”, що ста ли улюбленою лектурою наших дітей. Її вже під писала псевдонімом Віра Лебедова, що згодом став її найменням у дитячій літературі. Але працю пером вона не обмежувала тільки писанням для дітвори. Свої молоді творчі сили спря мовувала вона також на літературне поле, на пресу. Взагалі здавалось би, що життєвий запал штовхав її до вияву чи то в фаховій ділянці, чи загальногро- мадській. Для літературної праці давали їй поштовх педагогічні теми. В журналі ’’Учитель” появились у 1902 р. нариси ’’Мами” з сильветками матерів, що не знають послідовности у вихованні. Подібна збірка оповідань ”Із трагедій дитячих душ” змалювала біль і розчарування дитячої душі. У нашій пресі вона писала найчастіше на педагогічні теми. Але й за- гальногромадські події зворушують її й її стаття в ’’Учителі” — ”На межі 20 ст.”, що появилась на пе реломі 1900 p., є зразком такого сміливого виступу. Подібно, як шкільництво, цікавить її й жіночий рух. У 1903 р. Кружок Українських Дівчат у Львові видав її працю ’’Про жіночий рух”. Це був її реферат на 15- ліття першої жіночої організації, основаної Н. Коб- ринською в Станиславові 1884 р. Отже, як бачимо, в цих перших роках фахової праці К. Малицька себе всебічно проявила. Її діяль ність не могла подобатись шкільній владі, що була в руках поляків. Своєю читальнею ’’Просвіти” вона озброїла проти себе також місцевого пароха. Він почав боротьбу проти ’’читальників”, а з ними разом почав "громити” в церкві й їх молоду провідницю, дарма, що вона там разом із іншими співала на хвалу Божу. Та й взагалі знайшов дорогу пошкодити непо-'< кірній учительці. Немов грім із ясного неба вдарило її рішення 1903 року — шкільна влада перенесла її до далекого Бєча вЗах. Галичині. Отак закінчилась перша вчительська посада К. Малицької у сутичці з чужою владою та власними реакційними колами. В цьому не можна добачувати лише місцевих інтриґ москвофілів, але й намагання поляків відірвати її від рідного ґрунту, пригасити її творчий запал. Така тактика провадилась тоді супро ти кожного активнішого вчителя, що їх багато зазнало переслідувань. Для К. Малицької воно не скінчилось трагічно. В тому часі інспектор Омелян Попович на Буковині широко розгорнув педагогічну працю і приймав здіб них учителів на посади. Ім’я Константини Малицької вже було відоме завдяки її педагогічній і журналіс- тичній праці. Тому незабаром вона дістала призна чення до 5-клясової народної школи в Лужанах. Всеж таки роки, проведені в Галичі, були дуже цінними в її житті. Вона пізнала тут галицьке містечко і його пекучі потреби, вона побачила залежне стано вище українського вчителя. І тут вона поставила пер ші кроки для розвитку свого таланту: вона стала писати. На Буковині Після міського оточення у Станиславові, Львові й Галичі К. Малицька вперше зустрілась із українсь ким селом. Три роки провела вона в Лужанах і з найкращими враженнями згадувала їх. Це було для неї не тільки збагаченням її фахового і громадського досвіду. Але й певним перепочинком після напру женої атмосфери галицького часу. Шкільний будинок у Лужанах не дорівнював тому в Галичі щодо розміру і впорядкування. Проте мило вразила її громадська постава вчительства. На Буко вині ніхто не забороняв вчителеві брати участи в громадському житті, навпаки — інспектор Попович заохочував до того. Сільське населення було сміли віше від галицького й краще розуміло значення шко 4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top