Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
націоналізації та дехристиянізації (ґеноциду духов ного) необхідно було цю формулу переписати по комуністичному: "батьки — держава — діти” Тобто, виховання дітей взяла на себе держава. Що на цій ниві уродило? Мабуть, зайво казати — всі знаємо, що накинуто нам нові обряди, ми їх потрохи взяли, відкидаючи споконвічні. Результати такі: в Україні кожен третій шлюб розпадається, в Україні нема приросту населення, росте злочинність, розбуяли бур’яни національного нігілізму, панує загальна спо живацька психологія, індифирентність. Чи довго може проіснувати народ, коли найбільший дефіцит — людина? Водночас ще живе бажання повернутись до джерел своєї культури, своїх традицій, генетичний наказ самозберегтись, самоутвердитись, скинути по творний панцир бездуховности. Наше завдання — допомогти своїм сестрам і братам у цьому важкому процесі становлення, очи щаючись і піднімаючись духовно самим. Властиво, хочеться наголосити, що іменно мирне життя, повсякдення готувало народ до оборони своїх святинь, своїх ідеалів, своєї хати, а, отже свого краю, відтак держави. Коли говорять про козаччину, героїв походів, звитяжців у битвах за свободу України, то не раз забувають, що саме жінки, перемагаючи ма теринський біль, учили синів безстрашности, поси лали їх у бій, підтримували духовно найближчих, які готувались на кривавий герць з ворогом. І не тільки. Описуючи життя і побут українок, польська авторка Ю. Харевичева каже: ’’...уміли носити меч і в разі потреби уміли керувати обороною міста". У ті далекі часи ніхто не будив громадського сумління, не агітував бути відповідальним за долю народу, — на це впливала Родина, передовсім ма тері, їх леґенди, перекази, пісні, з котрими виростала дитина. В Европі жінка — предмет або обожнювання ("дама серця”), або принижень (як спокусниця, дже рело гріха), або як у XIX ст. — ніжна й ґраціозна істота, контакт із грубим світом для неї небезпечний. Вона нездатна займатись політикою й розпоряджа тись власним майном. З цього приводу відомий фі лософ Бертран Рассел іронізує: "Великою самопо жертвою було з боку чоловіків звільнити жінку від брудної роботи у сфері політики”. Українка за зви чаєвим правом завше мала право на власність, на землю ("материзна”), ні одне поважне питання не вирішувалось без жінки. Тільки в кінці XIX ст. жінка втрачає свій колишній престиж, на що І. Франко каже так: "Доки жінка буде займати другорядне ста новище порівняно з чоловіком, доти не можна гово рити ні про рівність, ні про ж о д н у свободу (І. Фран ко, Що таке с о ц іа л із м ? Твори, т. 45, Київ, 1986, стор. 50). Отже, мова не може йти про жодну свободу. Якщо ми знаємо, що народ характеризується наяв ністю таких ознак: форми, змісту й душі і втрачаючи одну з них, народ перестає бути народом, то най простіша форма народу — це родина, потім вже громада і держава. Душа народу, знову ж таки, фор мується в родині. Якості її: спільна ідея, здорова орієнтація, дисципліна, солідарність і карність (мож на мати автомобіль, навіть паливо, але коли нема кому керувати, або кермо починають видирати па сажири, котрі навіть уміють їхати, то буде катастро фа). Розглядаючи ролю жінки в такому ракурсі, стає зрозуміла певність Каменяра, що тільки освічена, розумна мати може виховувати розумний народ, який матиме ідею, буде дисциплінований, солідарний. Хоч кінець XIX — поч. XX ст. виробив нове ставлення до жінки як нижчої істоти, українське жі ноцтво взяло найактивнішу участь у змаганнях свого народу у 1918 р. На жаль, жіночі сили не були ви користані вповні. Скажімо, аналізуючи відступ Січо вих Стрільців зі Львова, один з журналів пізніше за значив, що український провід міг раціональніше ви користати жінок, аніж віддати їм ролю санітарок і куховарів. Серед польського війська, яке зайняло Львів, були цілі загони жінок. 20-30-ті роки — міжвоєнні роки в Галичині — це період найвищого піднесення жіноцтва у формуван ні національного самоусвідомлення, коли громад ська, економічна, політична роля жінки стала дуже помітною у суспільному житті краю. Власне, ці роки — стартовий майданчик не тільки масової участи жінок у визвольних змаганнях останньої війни, але й основа збережених Галичиною цінностей донині, що дійсно дає підстави, за М. Грушевським, називати цей клаптик українським П’ємонтом, навколо якого гуртуються всі демократичні сили українських зе мель. За ці роки в Західній Україні добре налагоджене громадське життя українців: товариства "Рідна шко ла”, "Відродження”, ’’Просвіта”, Союз Українок, ”Січ”, "Пласт” (Дуже шаную Антолія Михайленка як редактора ’’України”, але чи варто було їхати письменникові аж до Австралії, аби довідатися, хто такі пластуни. Прецінь, до Львова ближче. Сподіваюсь, якщо хтось захоче дізнатися про те, хто такий Союз Українок, не поїде до Канади чи США). Спадок ’’Союзу Українок”, який діяв до 1939 p., відчутний й донині не лише багатшою, розмаїтнішою кухнею, не тільки вмінням формувати бюджет сім’ї (що є надзвичайно важливо, особливо в теперішні часи), але і уміння жінки працювати в громаді, брати активну участь у політичному житті. У. Мікловська у 20-их роках видає книжку "Ukrainski ruch kobiecy”, в якій застерігає польське громадянство: ’’Мусимо в польському громадянстві розбудити свідомість, бо стихійний гін русинок до консолідації, господарсько го усамостійнення і культури звернений головно проти нас”. Отже, шановне товариство, вже тоді Союз Украї нок не ототожнювався з феміністичним рухом в Ев ропі. Особливо не можна цього робити тепер. В Україні проблеми нерівноправности із чоловіком майже не існувало. Якщо закон держав, до складу яких входили українці, обмежував жіночі права, то ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
