Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
поодинокі малярки й різьбарки він заєдно вплітав загальні міркування на тему рівновартости жінок у ділянці духової, зокрема мистецької культури. І саме в цих загальних міркуваннях Ковжун маніфестував себе як гарячий фемініст". Дивно стає, що ім’я такої видатної нашої жінки, — писав він про Єлизавету Трипільську в одній із своїх перших статтей, опублікованих в ’’Жінці” (ч. 7, 1935), — що так багато дала українській культурі, такої талановитої і цікавої, у нас цілком невідоме. Отут треба дати відповідь на питання: ’’Чому ми її не знаємо?” І далі сам відповідає: ’’По-перше тому, що українське жіноцтво було незорганізоване, було ще донедавна несвідоме своєї сили і своїх творчих спро можностей. По-друге, жіноча преса не стояла на висоті свого завдання. По-третє, до свого мистецтва ми були, з багатьох причин, головно за браком ес тетичного виховання — байдужі. Все це сьогодні треба направити...” Мілена Рудницька згадує, що Ковжун ввів в українську мову термін ’’мисткиня”, читав лекції на мистецькі теми на різних курсах Союзу Українок, зробив емблему для журналу ’’Жін ка”, зумів витворити дружню атмосферу між усіма товаришами. "Коли звичайно між мистцями панують усякі амбіції, зависть, інтриґи, тоді Ковжун зумів зробити з українських мистців — і то усіх, розкинутих по цілій земській кулі — одну родину, — пише Мілена Рудницька, характеризуючи ролю громадянина, людини, яка приїхала до Галичини, куди доля його закинула у страшні 30-ті роки. — Він не став збоку галицького громадянства, не був "емігрантом”, що тільки придивляється і критикує, але зжився з усіма потребами, болями й недостачами цього клаптика української землі, вважав їх за свої, болів над ними і боровся з ними, віддавши Галичині усі свої творчі сили. Павло Ковжун був всеукраїнцем у найкращому сенсі”. Павло Ковжун. Екслібрис інвалідам УГА. Pavlo Kovzhun. Exlibris. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 В журналі ’’Жінка” гортаємо сторінки з публі каціями Марії Пеньковської про Єлизавету Трипіль ську, Оксану Павленко, Олену Кульчицьку, Марію Дольницьку, Софію Наліпинську-Бойчукову, Олену Сахновську, Ярославу Музику, Оксану Лятуринську, Марію Башкірцеву, Жозефіну Діндо, Настю Писа ренко, Софію Левицьку, Марію Котляревську, На талку Мілян, Галину Мазепу, Єлизавету Скоропад ську, Антоніну Іванову, Софію Зарицьку-Омельченко, Ольгу Кудрявцеву, Надію Білецьку. А ще знаходимо низку статтей про жінку в творах українських мистців (’’Жінка в творах Архипенка”, ’’Жінка у творчості Кричевського”, ’’Жінка в малярстві Шевченка”, ’’Жінка у творчості Петра Холодного (батька)”, "Жінка в творчості Івана Падалки”, ’’Жінка в творах О. Му рашка”) та ще один цикл на теми: "Мати Божа на іконах Різдва”, ’’Мати і материнство в українському мистецтві”, ’’Дитина в сучаснім українськім мистец тві”, ’’Сучасні українські гобеліни”, "Українська жінка в огні революції”, в яких ідеться про учасниць на ціонально-визвольних змагань 1917-1922 pp. Олексан дру Гамалію, Віру Бабенко, Ю. Лисогорову, Неонілю Русіян, Пріську Вараву, Віру Матвіїву та інших. Він дав коротку інформацію про громадську діяльність кожної жінки. Оскільки цей період історії — одна з наших білих плям, то ці інформації несуть не лише констатацію фактів, але добірку живого матеріялу, який пішов у безвість. Проте більшість статтей у журналі "Жінка” при свячені жінці-мисткині. Його статті — це мистецтвознавчо-публіцистич ний огляд виставок та творчости окремих мисткинь. Там присутній життєпис, а також характеристика творчости у загальному контексті мистецьких подій в Европі на початку XX ст. Переглядаючи статті, я зробила короткий витяг та намагалася акцентувати увагу на тих аспектах і характеристиках, які черво ною ниткою провів у своїх статтях Павло Ковжун — Марія Пеньковська. Ось з VIII виставки АНУМ. Він підводить нас до такого висновку: ’’...творчість українських жінок на VIII виставі АНУМ — це не тільки показ кількох десятків добрих творів — це також показ мистецької думки, творчого інтелекту і високого лету сучасної української жінки...” У чому полягає широкий діяпазон діяльности Павла Ковжуна — від мистця, громадського діяча — організатора АНУМ та його рупору журналу ’’Мис тецтво", а також активного публіциста-мистецтвозна- вця? Деяке пояснення знаходимо в статті Миколи Голубця "Павло Ковжун” (журнал "Жінка”, ч. 11-12 за 1939 рік): "Розщеплення його індивідуальности, спри чинене широким засягом його зацікавлень, було тільки позірне. Його творча потенція й активність випливали завжди з одного джерела й змагали до одної мети. Вони міняли тільки форму, ніколи суті”. Яка ж та суть? Мабуть, у характері першої ви ставки АНУМ. Про це згадує Святослав Гординський: 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
