Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРИВІТАННЯ МАМІ УЛЯНА КРАВЧЕНКО С е р ц е н а м ж и в і щ е б ’є т ь с я , О ч і к р и ю т ь с я с л ь о з о ю . М а м о ! Ц е ж б о з п р и в іт а н н я м С т а л и м и п е р е д т о б о ю . О п р и й м и в ід н а с т і к в іт и Ц е ж т в о є с ь о г о д н і с в я т о . К в іт и с к р о п л е н і р о с о ю С к а ж у т ь т о б і т а к б о г а т о . Т и ж п р о в ід н и ц я — в е д и н а с , Щ о б м и н а л и т ь м у л у к а в у , Щ о б з м а г а л и м и д о с о н ц я Л ю б і й в іт чи н і н а с л а в у ! К в іт и к р а щ е в с е р о з к а ж у т ь Я к д іт о ч а н а ш а м о в а . В н а д м ір і л ю б о в и , щ а с т я , Н е з н а й т и к р а щ о г о с л о в а . Щ а с т я м н а ш и м б у д ь щ а с л и в а ! Б е р е ж и , н а в ч а й н а с ж и т и , Щ о б з м о г л и м и і з у м іл и В ч е с т ь н а р о д о в і с л у ж и т и . 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 МАТИ-ВЕСНА О Л Я Г А Є Ц Ь К А Вона сиділа під стар о ю розлогою яблунь кою , яку зовсім недавно закінчила обсипувати б лідорож евим квітом. В ітер-пустун грався її довгим волоссям, що час від часу зовсім закр и вало її бліде обличчя. — Ти пустуєш , вітрику, а я д у ж е втомилася, — промовила вона. — П одум ай лиш е, скільки праці у мене: відколи ми відпровадили бабусю Зим у я ні хвильки не спочивала. Т реб а було розкинути зелені трави по полях і л уках, обси пати пахучими ф іялкам и сад ки, обліпити кві там и дерева та кущ ики, розвинути рожам ли сточки і пелю стки. — Я знаю , що ти втомилася, Весно, — від повів вітер, — але я те ж не д арм ую , хоч часом і погратися треба. Взимі я граю ся з білими сн і- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
