Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Юрій Нарбут. Мати і дитина Jurij Narbut. Mother and child. РОМАН КУПЧИНСЬКИЙ МАМИНА РУКА Руку мами знав я віддавна — себто від ранньої молодости, а може й ще скоріше. Вона давала: їжу, накази, а густо-часто ляпаси. Вона дозволяла цілувати себе при словах: ’’Нехай мама дозволить ”я вже більше не буду”, ”я хочу також їхати” і тому подібне. Але про одну прикмету маминої руки довідався я при нагоді моєї слабости. Була зима, з великим снігом, але без морозу. Тиша лягла на село, як волохата плахта. Я вийшов на поріг і не чув холоду, пішов на подвір’я —не чув. Побіг над річку, а там хлопці ковзаються на щудлах. Ох, як прекрасно! Щудло — це було полінце з грубим дротом під сподом. Його прив’я зувалося до ноги (звичайно чомусь до лівої) і виходили ковзаньки. Правою ногою тільки підпиралося, розганялося, здержувалося. Така льодова ”гуляй-нога”. Я мав на собі тільки короткі штанята і блюзу. Морозу не було. Стояв я на березі річки і дивився, як хлопці ковзаються. Сам теж поковзався, хоч тільки на підошвах. Знову постояв, знову поковзався. Морозу не було. Не знаю, чи лід був тонкий, чи хтось ополонку прорубав — бийте —не пам’ятаю. А знаю, що в одному місці, коли я йшов льодом, підо мною хруснуло, я заломився і впав у воду. Не глибоко — всього по пояс. Вихопився (зимний лід ще до сьогодні під пальцями чую!) і побіг до хати. А за мною біг регіт хлопців. Чого вони сміються, думав я, і злість мене зібрала. Я кликнув Гектора і зацькував хлопців. Вони пурхнули, як горобці, на другий бік річки, а там на пліт та на вербу. А тоді почув я зимно, хоч морозу не було. Ввійшов у хату і дістав: 1.) ляпаса, 2.) теплого чаю. 3.) запалення олегочної. Приїздив лікар, дуже страшний, бо з рудими вусами, а потім треба було пити різне свинство — гірке і смердяче. А що я не хотів, то за кожний раз діставав п’ять сотиків, а то й десять. Мама присунула моє ліжечко до свого ліжка, щоб мене не кололо в грудях. А щоб я спав, то давала мені свою руку і я тримав її поки не заснув. Так мені та рука добре робила! Біль відходив собі геть, а сон приходив і затуляв мені очі. Потім — не раз бракувало мені маминої руки. Не тільки на біль тіла. ’’Невиспівані пісні", Нью-Йорк, 1983. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
