Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНІ СВІТЛАНА КУЗЬМЕНКО Скільки дерево оте було обрубано, Зрубано, підваженої з основ, А воно стражденне і порубане Проростало і зростало знов. І пускало паростки по світі. У безсмертя сила проросла — В добрих дітях, його вічних дітях — Із прапредків руху джерела. ОКСАНА САП ЕЛЯ К, голова Союзу Українок м. Львова ДАВНЄ І СУЧАСНЕ В ЖІНОЧОМУ РУСІ Дорогі сестри, шановні гості, вітаю з відкриттям І Всеукраїнської конференції Союзу Українок! Зичу всім нам плідної праці, взаємної поваги і любови. Нинішня наша зустріч відбувається у складний для України час, коли по декількох місяцях піднесення демократії наступає шалений опір деструктивних сил, в руках яких військо, міліція, КҐБ — механічна сила примусу. Єдина наша зброя — історична Правда, єдиний наш притулок — Віра і Єдність, єдиний наш шлях — слово Правди і Праця. Тому тема нашої конференції не випадкова, а зумовлена сучасною ситуацією. Поперше, у період національного відродження сама по собі виникає необхідність повертатись до минулого, особливо розказати правду про замовчувані (тому й замовчу вані, що повчальні для нас) події нашої історії; по- друге, наша конференція покликана дати матеріял для нас самих, у першу чергу, для нашого самоусві домлення, для наших дітей, і, потрете, для наших чоловіків, котрі, на жаль, радше воліли б бачити жінок у своїх організаціях для писання протоколів. Наше товариство, як і інші організації, повинно міцно триматись отої єдиної опори — Правди, дав ньої і сучасної. Боляче й гірко, коли так легко можна обдурити цілий народ. Скажімо, після 1917 р. в Росії фабрики і заводи, а також землю було експропрійо вано, в Україні ж виняток: землю поділили між се лянами. Така винятковість була продиктована тою простою умовою, що тут точилися бої і потрібно було якось ’’купити” українця. І купили! Коли ж нова влада твердо встановилася і загравати з ’’хохлом” зникла потреба, то наші революційні боги знамени тою ’’продразверсткой” так обдерли Україну, що 1921 рік — це рік нечуваного до того часу масового го лоду. 1921 рік — це 9 млн. голодуючих українців, це людоїдство, це повні рови померлих голодною смер тю в той час, коли з України вивозили зерно на очах вмираючих. Досі преса вперто мовчить про ґеноцид українського народу при житті Леніна. Так само нині легко обдурити, що купони — це нововведення Львівської обласної Ради, а брак то варів у крамницях — це наслідок приходу на полі тичну арену демократичних сил, бо доки не було демократів, то всього було доволі. Величезна частина українців ще нині під ков паком облуди, що ідеї державної незалежності — ворожі українцям, бо Україна сама проіснувати не зможе. Хоч правдою є те, що державна самостійність — головна мета існування нації, а державна незалеж ність — національний ідеал у сфері міжнаціональних відносин. Однак виношується ідея Спільного Дому, Союзного Договору, який дасть нам всю необхідну сировину для нормальної роботи наших підприємств. Так говорять не лише в Херсоні чи Дніпродзержин- ську, а навіть у Львові! Такий факт, як досі стільки народів існує, хоч давно розійшлись по своїх домів ках, не береться до уваги, як, до речі, не врахо вується, що досвід жити у Спільному Домі ми вже маємо. Наслідки його для нас плачевні: обдерті до нитки. Нема потреби перераховувати всіх ’’здобутків” життя у Спільному Домі. Та одного з них не можу оминути: це українська Родина. Марксистсько-ленінська ідеологія зуміла проникну ти в головну клітину нації — сім’ю. Нам накинуто неприродне уявлення про ролю і призначення жінки в сім’ї й суспільстві. На всіх етапах розвитку сім’ї, якими б складними вони не були, залишилась одна з найголовніших її функцій: виховна. Власне, ідеологія щонайактивніше втрутилась у формулу ’’батьки — діти”, складену віками. Для виконання політики де- 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
