Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
жинками, зате тепер висушую всі доріжки, щоб ти зі своїми донями могла ними вільно про ходити, а вліті разом з дощиком бережу твої квіти, щоб не зів’яли. — Чи не бачив ти, вітрику, дівчат? Я вже журюся, бо ще вранці післала їх, щоб розки нули незабудьки по долинах і досі їх немає. — А ось вони, — гукнув вітер і полетів понад полями. Біляві голівки Веселочки і Че пуруні в синіх віночках з незабудьок і роменів притулилися до Весни. — Не гнівайся, матусю. Коли ми поверта лися до тебе, зустрічали по дорозі багато-ба гато дітей. Вони раділи, збираючи твої квіти, і сказали нам, що завтра Мамин День, тож треба кожну маму привітати. Ми помогли ім плести віночки і складати китиці. А що ж ми тобі принесемо в дар, матусю? Ти маєш квітів так багато і всі вони твої, — зажурено сказала Чепуруня. — А я знаю, — відповіла Веселочка. — В цей твій день ми принесемо тобі, матусю, наші серденька, відкриємо їх і зробимо для тебе все, чого забажаєш. — Моє бажання непросте і сповнити його нелегко, — почала поволі свою розповідь Ве сна. — Колись давно я ще малою дівчинкою пролітала кожного року зі своєю матусею, а вашою бабунею, над різними краями та раду вала їх нашими квітами. Одного разу матуся зупинилася над землею, що пишалася прекрас ними вишневими садками, золотистими соняш никами і чорнобривцями. ’’Дивися, дитино, яка це гарна, а разом з тим нещасна країна. Колись, особливо у травні, ці люди величали не тільки своїх земних матерів, але з великою пошаною поклонялися Божій Матері. Нашими квітами прикрашували всі престоли й образи у церквах і каплицях. Віддавали під Її Божу опіку своє військо, свої родини і оселі. Приглянься ближ че, голубонько, яку страшну кривду заподіяли їм вороги. Понищили і позамикали церкви, по ламали хрести, повбивали людей”. І я, малень ка, тоді заплакала ревними сльозами. Своїй матусі обіцяла, що буду кожного року круж ляти над цією прекрасною землею і може ко лись зможу якось розважити людей, які там проживають. І ось недавно, коли я перелітала туди, о диво, побачила, що деякі (хоч ще не всі) церкви вже відкриті, але їх плодовита земля, що зветься чорнозем, ще спить — опущена, знищена війною, затруєна. Я всією душею ба жала принести ім квіти, але не встигла і втома не дозволяє, а це ж вже завтра День Матері. Допоможіть мені! — Не журися, матусю, не плач Чепуруню, — сказала Веселочка, — ми готові зробити для тебе все, що треба. — Слухайте уважно, — промовила Весна. — Цей край зветься Україна. Ви мусите допо могти українським дітям заквітчати всі чудо творні місця, де появлялася Божа Мати: Зар- ваницю, Гошів, Почаїв, Грушів й інші. Люди допоможуть вам їх відшукати. Принесіть квіти до церков, на цвинтаоі, до поруйнованих ка плиць, що стоять забуті при дорогах. Не за будьте завітати до матерів, діти яких потерпіли від катастрофи у Чорнобилі. Збудіть затруєну землю, посійте там квіти і здорове насіння, а тоді усміхнеться їх славна Мати — страдниця Україна. Особливо тепер дитяча молитва їй дуже потрібна. — А ось в небі барвистими пасмами вже стелиться моя дорога. Поспішаймо, сестричко, бо небагато часу залишилося! — сказала Ве селка. Пелюстки розквітлої яблуньки, що тихо па дали згори, втирали на личку Весни сльози радости. Її бажання сповнялося. НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1991 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
