Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АСЯ ГУМЕЦЬКА МЕТОДИ Й МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Цей рік проголошено в нас Роком Української Мови, і в зв’язку з цим я хочу поділитися з читачами "Нашого Життя” деякою інформацією, що стосуєть ся нових методів навчання української мови, з якими я мала до діла останніх кілька років. Почну з Лозанівського методу так званої ’’суґес- топедії”. Про цей метод я довідалася з передруку статті, яка колись з’явилася в московській ’’Правді”. Там розповідалося, як члени Академії Наук СССР пересвідчилися на власному досвіді, що метод Ло- занова, болгарського психолога й психіятра, дійсно дає надзвичайні результати. Згодом я довідалася, що цим методом користуються євреї, які готуються до еміграції з СССР і хочуть якнайшвидше оволодіти англійською мовою. І, нарешті, мені попалася до рук книга про Лозанова і його метод двох американ ських журналісток, які поїхали в Болгарію й на влас ні очі побачили працю лозанівського інституту та його викладачів. Отже, коли я почула, що в Сан Франциско існує школа, де навчають вчителів, як вживати цей метод, я туди поїхала й пройшла кіль каденний семінар під керівництвом професора Шмідта (це колишній університетський викладач ні мецької мови, який залишив працю, щоб заснувати свою школу). Після цього я побувала в університеті в Айові, де відбувся семиденний курс навчання су ґестопедії, а крім того пройшла ще один тижневий курс Шмідта, який він провів у Нью Йорку. Загалом, мім двотижневий ’’вишкіл” був достатній, щоб озна йомитися з основами суґестопедії, але не йшов у порівняння до тримісячного курсу, якого вимагає сам Лозанов від своїх учителів у Болгарії (справа по лягає в тому, що доводиться не так навчатися, як пе ревчатися). Як би не було, я вирішила спробувати провести експериментальний курс української мови за лозанівським методом у нас в Мічіганському уні верситеті (до речі, університет дав мені гроші на мій ’’вишкіл”). Коротко розповім, у чому полягає суґестопедія. Лозанов переконався, що для кращого запам’ятуван- ня будьякої інформації необхідно примусити працю вати обидві півкулі нашого мозку (звичайно при те перішніх методах навчання, ми вживаємо лише ліву півкулю). Права півкуля реагує на музику, барви, форми, рух, міміку, запахи, дотик, при чому реагує спонтанно, підсвідомо. Вона постійно збирає інфор мацію про наше довкілля і складає її десь у куточках підсвідомости. Цю інформацію можна видобути шляхом гіпнози, але Лозанов вирішив знайти метод, яким людина могла б сама засвоювати й вживати нову інформацію — і ось так зародилася ідея само- суґестії, яку вчитель тільки легко підштовхує, спря мовує. Наприклад, перед лекцією вчитель вивішує по стінах нові правила. Учні приходять, сідають — їм ніхто не каже звертати увагу на цю нову інформа цію, але кожний краєм ока її завважив і права півку ля її миттю занотувала. Наступного разу вчитель цю інформацію виводить до свідомости, демонструючи учням, що вони вже по суті все це знають (одна з провідних думок Лозанова це переконувати учнів, що вони все вже знають, все вже або бачили або чули й лише мають собі ’’пригадати”, що на це здібна кожна людина, бо немає таких, у яких би не було мозка з його правою півкулею, що автоматично все занотовує: оце і є та суґестопедія, яку вживає вчи тель). Для кращої суґестопедії вчитель вживає музи ки, приносить до кляси квіти, картини, взагалі бар висті речі. Вживає експресивних рухів та міміки, вживає особливих інтонацій (то говорить майже по шепки, то підносить голос до реторичних вигуків, драматизуючи текст). Учні зі свого боку беруть жва ву участь у вивченні матеріялу — встають, розігру ють сценки з новими діялогами, грають у різні гри з м’ячем. Це все часом скидаєтьтся на заняття в дитя чому садку — усім весело, як дітям, (інфантилізація — це ще один винахід Лозанова). При цьому ство рюється невимушена атмосфера, зникає ніяковість, усі почувають себе як товариші в цьому веселому процесі, який разом з тим дає чудові висліди (поряд з ’’інфантилізацією” цим дорослим людям увесь час даються докази, що вони вивчають надзвичайно легко й швидко новий матеріял). Замість іспитів учні мають самі скласти діялоги, вивчити їх та виконати як п’єсу. Немає ніяких домашніх завдань: замість них, учневі пропонується перед сном кинути оком на список нових слів, включивши при цьому відповідну музику, а вранці, як тільки прокинеться, зробити те саме. Тому що кожному з нас, включно з учнями, все це здається неймовірним, треба постійно перекону вати учнів — і самого себе — що все це можливе й природне — і не просто ’’вмовляти себе”, а переко нуватися на фактах. Наприклад, я бачила фільм, за- снятий в Київському інституті кібернетики, де сту денти вивчали кілька мов нараз, дивлячись на екран, на якому з блискавичною швидкістю висвітлювали ся вислови усіма тими мовами. Я сама брала участь у експерименті, де нам запропонували двадцять нових слів (їх було взято з Вебстера, але це були якісь староанглійські вислови, яких ніхто з присутніх не знав). Ми один раз їх почу
Page load link
Go to Top