Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СКАЖИ. ІРИНА ДИБКО Скажи мені: — що на тому боці останнього віддиху ; твойого? Мене — на життя кожному кроці — хвилюють слова питання цього! В моїй руці — холонула твоя... Невже таке холодне — там — життя? Чи життя — там — взагалі існує? Чи, над нами, уява глузує? Де живе твоя Душа — де є ти? Чи мене бачиш? Чи чуєш? Скажи! Я вдивляюсь — мовчать твої знимки... Біля них твої сині волошки. Я їх — знимкам — з нашого городу, бо туди — де ти — не знаю броду... Якже ж — тут — жити без тебе, мені? Приснись — скажи, як живеться тобі??... липень 1988 Ви, що залишили — тут — в горю нас, щож — там — дарує вам безмежний час? В Бавнд Бруку — виростає хрестів ліс... А скільки — сліз і сліз і сліз! Якщо б сльози піщинками стали — вже б гори до неба сягали! Ох, там вже чимало й сліз моїх — пронизує мармур до уст твоїх. серпень 1988 телльо біля Ріо. Кілька днів пізніше вони й Семирад- ський задумували відвідати емігрантів у переходо вому таборі на острові Ільга дас Фльорес, а потім зложити візиту австро-угорському амбасадорові в місті Петрополіс. Через різні перешкоди візита не відбулась, і тому вони поїхали колейкою на вершок гори Корковадо, звідки вернулись до Ріо пішки, щоб налюбуватися красою природи. По цій прогульці Павлина Волянська почала відчувати болі голови й мала високу горячку, яка увечорі піднеслась до 40 степенів. Це були симптоми жовтої пропасниці, на лікування якої треба було тоді принайменше кілька тижнів. Коли їй дещо полегшало, вона хотіла їхати з о. Іваном і Семирадським до Сао Паольо. В міжчасі Семирадський виїхав туди сам 3 серпня 1896 року, а о. Волянський залишився з нею. Вона померла того самого дня. Її домовину відпровадили о. Волянський і один французький священик на цвинтар у Ріо. Смерть Павлини Волинської на 35-му році життя ПРИЗНАЧИВ БОГ... У Твоєму житті, ми — були — тільки дві! Єдині-єдині. Хоч в різній хвилині Твоєго життя була Вона і... я. Так, твоє рученя, вперше, в руках мами. А, твою руку, я — змивала сльозами... Як мама пригортала — зійшло сонце раннє. Мама — вперше цілувала. А я — Коханий — востаннє... Хоч віддаль, роками, пролягла між нас — дві... Місце поруч Мами — призначив Бог мені! О, так, мій Борисе, ми тобі єдині! Твоя мама в першій, я — в останній хвилині... жовтень 1988 4 була болючою втратою не тільки для о. Івана, але також для українців Острівця, де 8 вересня 1896 ро ку була відправлена за неї Панахида. Люблена й ша нована всіма, вона могла ще зробити багато корис ного для своєї парафії та, можливо, відограти важ ливу ролю у молодому тоді українському жіночому русі. ПРИМІТКИ 1. “The United Greek Church”. Shenandoah Herald, Janu ary 10, 1885, p.4. 2. "A noted character; an American priesthood of one and what he has accomplished”. Shenendoah Herald, May 30, 1887, p. 4. 3. Пропам’ятна книга Українського Народного Союзу, 1936, стор. 280. 4. Календар Українського Робітничого Союзу на рік 1939, стор. 89. 5. Свобода, 1 жовтня 1896, стор. 1
Page load link
Go to Top