Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОЧЕСНА ПОСАДА Сьогодні відвезла я мою одиначку до Нью Йор- ку, до гуртожитку при Барнард коледж Колюмбій- ського університету. Ранок був хмарний, осінній, такий був і наш на стрій. Прощанння було коротке. Я поцілувала мою дочку і сказала їй: ”Ти тепер самостійна! Уважай на себе!” В її очах мерехтіли сльози: ’’Добре, мамо!” Я обернулась, щоб не заплакати і закликала ще: ’’Подзвони до мене завтра!” Попрямувала я на паркувальну площу, огляну лась. Вона ще стояла, я помахала рукою і вона під няла руку. Знайшовши авто, сіла та й поїхала до дому, до Нью Джерзі. Думки залишились біля дочки. Так, вона тепер на порозі нового життя. Вонао дасть собі раду! Від була вже дев’ять пластових таборів, два новацькі, п’ять юнацьких, а два останні роки була вже в бу лаві... Але ж це було рідне, українське довкілля — підказує сумнів. А тепер чуже, не чутиме рідного слова. Будемо дзвонити до неї кожного дня. Чого ж журитись? Вона розумна й сильна! Хай зустрічає життя! Аж тепер зможу посвятити більше часу моїй про фесії, моїй кар’єрі. Можна спеціялізуватися, можна писати, можна творити... Оце буду ходити по хаті сама. Не почую ранком питання: ”А яка погода? Що вдягнути? А хто везе мене? Ти, чи тато? А скільки ще часу? Щоб не спізнитись!” А йасу тепер багато буде! І зроджується в мене почування, що я втратила найкращу посаду, найцін ніший авторитет, авторитет матері, не почую тепер: ”Так каже моя мама!” І вже не зможу піти до близької крамниці, щоб купити морозиво для моєї найдорожчої донечки! Подружжя і материнство — це найпочесніше завдання в житті кожної жінки! Це майже завдання самого Сотворителя, що оформлює і вирізьблює нову людину! Нову Генерацію! Материнство переви щує усі завдання-професію, кар’єру, багатство, а може навіть страждання в’язнів сумління? Переви щує усі досягнення, бо оформлює те, чого ще не бу ло — нову людину, якої досягнення будуть і нашими материнськими досягненнями, досягненнями нашого народу і його майбутности, а їхні невдачі — нашими невдачами. Дитина — це найбільший скарб. І від ма терів у першу чергу залежить, чи вона стане жемчу- гом, чи каменем. А-В-Б Докінчений: СТРАДАЛЬНІ МАТЕРІ любови до ближнього, до друзів, до всього народу, якому поет в цілості присвятив своє життя. Шевченко йде ще дальше: він малює матір, українську матір, яким не має числа, що в довгій не волі України оплакували долю своїх синів-героїв і передавали їхню леґенду новим, майбутнім поколін ням. ’’МАРІЯ” матір — це українська матір, яка, після смерти сина, стає носієм ідеї любови і братолюбія і тому ідея правди не гине разом з героєм, а живе й оживає в кожному поколінні, вирощувана матерями кожного покоління, і особливо матерями синів-ге роїв. Брати його, ученики, Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались, Сховались, потім розійшлись. І ти їх мусіла збирати... О т ож вони якось зійшлись Вночі круг тебе сумувати. І ти, великая в женах! і їх униніє і страх Розвіяла, мов ту полову, Своїм святим огненним словом! Ти дух святий свій пронесла В їх душі вбогії! Хвала! І похвала тобі, Маріє! М уж і воспрянули святії, По всьому світі розійшлись, і іменем твойого Сина, Твоєї скорбної дитини, Любов і правду рознесли По всьому світу. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур’яні Умерла з голоду. Амінь. (Марія) Марія, пройшовши Голготу, вірить у воскресення Ісуса, вірить у воскресення його правди, любови і братолюбія, вона ще сильніша як матір Алкида. Вона йде до апостолів, товаришів свого сина і взиває їх продовжувати ідеї Розп'ятого, бо вона вірить свято у перемогу правди і любови. Марія вмирає ’’небовзята”, забута, як умирають матері українських героїв, борців за волю і правду. Тому Шевченко поставив її на найвищому п’єдесталі усіх зображених ним матерів.
Page load link
Go to Top