Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АРЕШТ Хата, в якій відбувалися сходини членок ОУН, була під обсервацією тайної поліції. Кожного, хто вихо див з цієї хати, сліджено. Дві молоді дівчини, після сходин, спрямували свої кроки до камениці, де проживала пані Оля. Че рез десять хвилин вони вийшли звідтіля і були ареш товані на слідуючій вулиці. * * * Тишу ночі перервав різкий дзвінок від входової брами. Поки пані Оля вдягалась, щоб вийти запитати хто в таку пізню пору розбудив її, на сходах вже чу ти було численні важкі кроки і роздався другий дзві нок, біля дверей мешкання. Студентки, які жили в кімнаті поруч з господи нею, також розбудились не розуміючи, що трапи лось. Дарка вийшла подивитись в коридор. Вона по бачила, що в кімнату пані Олі входять по черзі п’яте ро незнаних мужчин, одягнених в цивільне вбраня. Дарка увійшла тихо за ними до кімнати. ”Ви арестовани, пайдьомтє с нами”, — сказав приказуючим тоном один з прибулих. Дарка зрозу міла, що це тайна поліція чомусь то арештовує гос подиню і не знати, чи вона скоро повернеться. Тому підійшла до неї та радила взяти із собою дещо з теп лої одежі. ’’Садись, ни с места”, — крикнув каґебіст до Дарки. Вона сіла на низький стілець біля форте- піяна. Цей несамовитий крик, якби вона не знати що злого вчинила, повністю спаралізував її. ’’Работни- ки” КҐБ вивели пані Олю з хати, а один з них зали шився ще деякий час, нишпорячи і перекидаючи особисті її речі. Незабаром до хати увійшло троє вояків з рушни цями і розтаборились, як для довшої стоянки. Дівча та опинилися під домашнім арештом. їм не можна було виходити з хати, а їсти не було що, тільки одна бараболя. Така ситуація тривала три дні. В міжчасі прихо дили каґебісти і розпочинали з дівчатами різні про вокаційні розмови, в такому дусі, мовляв, ’’какой вам еще ’самостійної’ Украини нада”, ’’зачем она вам” і т.п. На четвертий день ’’ангели хоронителі” опустили свої позиції, а через десять днів повернулася до ха ти пані Оля. На її змученому обличчі малювався ви раз безнадійности. Вона говорила мало, а вночі не могла спати. Кожного дня в певній годині під дверима її меш кання з’являвся представник служби безпеки і заби рав її на ’’прогулянку”. Вони ходили по вулицях міста дві-три години. Через кожних десять хвилин (як це вона опісля розказала) супутник повторяв одні й ті ж питання, а вона мусіла на них відповідати. Така ’’мила розмова” відбувалася на протязі одного міся ця. На наші запитання, що трапилося, вона не відпо відала, бо їй було заборонено щонебудь говорити у цій справі. І тільки одного разу, коли ми обговорю вали цю прикру ситуацію, вона несподівано сказала: ”Ви ще побачите, що я зроблю. Я так дальше жити не можу”. Щоб якось позбутися виснажуючої безсонниці, па ні Оля почала приймати снотворне. Одного дня вона залишилась лежати в ліжку, у неї була легка просту да. Слідуючого ранку пані Оля не вийшла, як зви чайно, до кухні і тому студентки рішили принести їй сніданок до ліжка. Коли на стукання в двері не було відповіді, вони заглянули до кімнати, а Дарка голос но покликала господиню по імені — відповіді не було знову. Рома підійшла до ліжка і доторкнулася до руки сплячої. Але й на цей дотик не було реакції. Проте віддих був, більше того, щось клекотало в грудях, на щоках малювався рум’янець — вона ви глядала неначе в глубокому сні. На столику біля по стелі лежали розсипані таблетки і стояла шклянка води. Дівчатам це видалось дивним і вони покли кали швидку допомогу. Приїхав лікар і забрав пані Олю до шпиталю. В шпиталі через три дні вона по мерла, так і не прийшовши до притомности. Лікарське заключення причини смерти було: за палення легень, правдоподібно в результаті отруєн ня великою дозою люміналу. Був це випадок, чи заздалегідь обдуманий вчи нок, важко сказати (ту таємницю вона забрала із со бою в могилу). * * * Ідучи за труною своєї хресної мами я згадувала цю вродливу, завжди елеґантно вдягнену жінку, яка звертала на себе увагу прохожих. Її очі дивились серйозно, а коли усміхалась блищали якимсь осо бливо привабливим блиском. Ніколи не звірювала своїх турбот, але з пооди ноких слів та виразу обличчя видно було, що глибо ко переживає розлуку з єдиною дочкою, яка виїхала разом з батьком на еміграцію. Нераз, як не ставало на прожиток, продавала щось з біжутерії чи дорогої одежі. Була дуже побожна і постійно відвідувала церкву. Це, що трапилось, було для усіх несподіван кою, бо ніхто не знав суті справи. Якось одного дня, перед тим, як захворіти, вона рішила звіритись мені, що в неї були дівчата з ОУН, які зарядили свої револьвери і відійшли, а вночі її арештовано. Нічого більше я від неї не довідалась. Яку участь вона брала в роботі цієї організації і вза- Докінчення на стор. 15 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
