Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
праць М. Гарасевич. Наводячи цитати з листів бага тьох письменників, він насвітлив головні риси її пи сань: вдумливість, вміння проникнути в найглибші недра твору та побачити сильні прикмети письмен ника, вичути душу в поезії, зрозуміти поета і все це висловити своєрідно й художньо. ’’Її критика будую ча, а не руйнуюча. Не вбиваюча, а воскрешаюча. Ма рія Гарасевич створила новий стиль в літературі: поезія в критиці”, — так сказав О. Веретенченко. Читання із праць М. Гарасевич виконували: Юрій Розгін — ’’Широкий письменницький діяпазон Уласа Самчука” та уривок з літературного портрета ’’Олек са Веретенченко”, Віра Андрушків — листи від У. Самчука та М. Понеділка, Зенон Чорній — уривок з літературного портрета ”Яр Славутич”, Роман Воро- нович — уривок з есею ’’Іван Франко”, Наталка Гев- ко — уривок з новелі ’’Срібносиня перлина”. На кінець художнього читання, Зенон Чорній виконав вірш ”Ми не розлучались”, який був відзначений на літературному конкурсі СФУЖО — написаний як репліка на вірш Олександра Підсухи ”Як давно”. Всі виконавці були прекрасні. В своєму слові М. Гарасевич щиро подякувала всім учасникам Вечора, своєму мужеві Богданові за невтомну підтримку в її літературній праці, обидвом організаціям — господарям Вечора та 63 Відділові СУА за багату гостину, яку членки підготували. Публіка — вибрана інтелігенція Дітройту — від початку до кінця Вечора слухала кожне слово з ве ликою увагою і щедро нагороджувала учасників оплесками. Закрила Вечір теплим словом подяки М. Гарасе вич за її працю Орися Лончина — голова Окружної Ради СУА. Після гарно проведеного часу за чаєм та солод ким, ми розходилися збагачені духом і вдячні нашим літераторам за невтомну працю для добра нашої культури. Вечір зробив таке гарне й сильне враження, що ще довго чимало людей, які не були на ньому, про сили його повторити. Явище далеко небуденне. Докінчення: БЕЗІМЕННІ ТРУДІВНИЦІ Назва повинна вийти від нас з Америки, так, як сама ідея пирожництва. Ми в Америці маємо також своїх академіків, маємо наукові інституції, маємо на віть сторінку у ’’Свободі”: ’’Мова про мову”. Але хтось мусить ту справу порушити. А хто як не ми, жінки? Не чекаймо на Конвенцію, маємо свій Окруж ний З’їзд, виберемо резолюційну комісію, винесім відповідну резолюцію і вишлім куди слід. Але не уживаймо таких слів, як: просимо, чи рекомендуємо чи піддаємо думку, а просто домагаємося! Перестарілу назву ’’пирожниці” — мусить засту пити нова, така, що відповідала б духові часу. Бо як що не пироги, а вареники, то не пирожниці, а що?! ЗЕНОВІЯ ЗАРИЦЬКА МАРІЯ ГАРАСЕВИЧ МИ НЕ РОЗЛУЧАЛИСЬ "Ти прости, ти прости За розлуку з тобою, мій краю!” Олександр Підсуха "Як давно..." Заіскриться небо райдугою ранку, Я з тобою серцем і душа буя, Тугою голублю, лину у світанки Дніпрового плеса, де земля моя. О, колосся в степу, Золота моя туго — країно! Я люблю!.. Я люблю І молюся за тебе, Вкраїно. Разом із тобою, дні моєї долі Вірою стрічаю, рвучись в височінь. Ти моя розрада у праці, у горі, Полум’я блакитне — жар моїх горінь. Вечорами ніжно пригортаю, мрію, Упиваюсь хмелем дум твоїх палких, Як цілунок щирий, ти даєш надію: Не пропаде марно разок літ моїх. Ніч спустить повіки, сон прийде крилатий — Летимо назустріч щастю в далині... Разом із тобою, ми такі багаті!.. Волею яскраві світять нам вогні. Якщо не дійду я до тебе з чужини, — Проросту колоссям, зерно сиплячи. Ми не розлучались з тобою, Вкраїно, Хоч і відлетіли в журавлів ключі. О, колосся в степу, — Золота моя, туго — країно! Я люблю!.. Я люблю І молюся за тебе, Вкраїно. Цей вірш був відзначений на літературному конкурсі СФУЖО. Написаний, як репліка на вірш Олександра Підсу хи ”Як давно”. Докінчення: АРЕШТ галі чи брала якусь, мені не було відомо. Правдовпо- дібно, каґебісти вимагали зізнань, яких не могла дати. Боячись, що не витримає допитів, рішила по кінчити з собою. * * * Пройшли роки, в тіні дерев Личаківського цвин таря запалась могила, похилився на ній хрест, по чорніла дощинка з написом. Але жде в ній мати, коли прийдуть відвідати її могилу єдина втрачена дочка і внуки. Акра
Page load link
Go to Top