Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АННА ВЛАСЕНКО-БОЙЦУН СТРАДАЛЬНІ МАТЕРІ Поет, пройшовши важку 10-літню недолю в роз думуванні над недолею української землі та страж данням її населення, передусім жінок, чиїх синів окупант виривав з рідної хати, щоб загарбувати чужі країни, створив образ української матері-страдниці у двох кінцевих поемах: ’’Неофітах” і ’’Марії”. Алкидова матір змальована зовсім інакше, як слабі жіночі постаті ранньої поезії, що ставали жер твами поміщиків чи москалів, які залишали їх напри зволяще. Алкидова матір і сильна, і праведна жінка. Вона старанно виховує свого сина — одинака, бать ком якого є римлянин, але батька поет не показує. Вона виховує свого сина як грека і називає грецьким ім’ям Алкид. Тут поет нав’язує до мішаних подруж, що за Шевченкових часів було вже частим явищем. Алкидова мати і син ведуть життя чесне і скром не в порівнянні з римлянами-наїздниками, що жи вуть розкішно та неморально. Юний Алкид часто хо дить у святий гай, де зустрічається грецька молодь. Тут відбувається його перша зустріч з апостолом Петром: — Благо вам! — Сказав апостол утомленний І оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі — То братолюбіє. (Неофіти III) Юному Алкидові припали до серця слова апо стола Петра і він вирішив йти за Петром і служити новому правдивому Богові братолюбія. Після смер- ти св. Петра починаються переслідування християн- неофітів і трагедія Алкида та його матері: .../ син Алкид, твоя дитина, Твоя єдиная родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах. А ти, прескорбная, не знаєш, Де він конає, пропадає! Ідеш шукать його в Сибір Чи ... в Скифію... (Неофіт VI) Матір Алкида бачить сина ще два рази: ...На ґалері Везуть твого сина З неофітами в кайданах. А твоя дитина Ще й до щогли прикована — Не неофіт новий, А апостол великого Христового слова.... ((Неофіти, X) І вдруге бачить сина на арені: ...А син твій гордо на арену, Псалом співаючи, ступив, і п'яний кесар, мов скажений, Зареготавсь. І леопард Із льоху вискочив на сцену, Ступив, зирнув... і полилась Святая кров. (Неофіти, XIII) Уночі мати Алкида дожидає під брамою Колізея, щоб відпровадити сина над Тибр, куди невільники скидали трупи мучеників: Дивилась, поки не осталось Живого сліду на воді. І усміхнулася тоді, І т яжко, страшно заридала, І помолилась в перший раз За нас Розп’ятому. І спас Тебе розп’ятий Син Марії. І ти слова його ж и в ії В ж ивую душу прийняла. І на торжищ а і в чертоги Живого істинного Бога Ти слово правди понесла. (Неофіти XV) Алкид і Алкидова мати стали носіями Христової правди та рівночасно Шевченкової правди, тим- більше, що серед живих людей, своїх приятелів знайшов поет їх втілення в матері Миколи І. Косто марова — Тетяні Петрівній, яку Шевченко називає ’’найщасливішою і найблагороднішою матір’ю най- прекраснішого сина” в ’’Журналі”, (31 серпня 1857 p.), а її горе після арештування Кирило-методіївців змалював у поезії ”М. Костомарову”, написаній під час слідства 19 травня 1847 р. Дивлюсь: твоя, мій брате, мати Чорніша чорної землі Іде з хреста неначе знята... Молюся, Господи, молюсь! Хвалить Тебе не перестану, Що я ні з ким не поділю Мою тюрму, мої кайдани! Альтруїзм Тараса Шевченка досяг у поезії присвяче ній ’’Костомаровому” найвищого рівня, безмежної Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top