Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
людям, котрі не опанували ще англійської мови. ЗУАДК ре організувався; Покійна відійшла, одержавши характеристи ку, підписану д-ром В. Галаном: "Здібна працівниця, аку ратна, сумлінна, запопадлива та до того ще й з добрим ха рактером". Т. Горащенко перейшла на працю до забез- печеневої компанії. І вже тут, за кілька років, колеги сер дечно відзначили початок нового періоду життя Покійної, періоду вільного від щоденної праці. В той час була вона ще енергійною, не зреклася гро мадської праці, товариського життя. Допомагала СФУЖО в міжнародніх зв’язках, перекладаючи потрібні матеріяли на французьку мову. У відділі СУА ім. Невідомої Героїні (ч. 44) продовжувала секретарювати, як і попередніми роками, не відмовлялась і від іншої праці. У п’ятидесятиліття СУА (1974 р.) Окружна Управа, на рекомендацію управи Від ділу, відзначила Небіжку почесною грамотою. Останнім земним пристановищем Покійної був піклу- вальний дім для старших. І там теж виявила свою наполег ливість та тверду вдачу. Але і велику покірність. Каже од ного разу: "От, що мені хочеться, так це винця випити”. Приношу маленьку пляшечку. Випиваємо келішечок, дру гий. Пропоную третій: "О ні, то вже не можна!! А то буй- ствовати почну...” Іншим разом прибув до дому український священик, скликають на службу Божу. Питає: "А якою мовою служи тиме?” Відповідають: "Англійською". "Не піду!! Повинен служити українською!” А то якось хвалиться: ”Я сьогодні перемогла! Було зма гання у їзді візочком: я раненько встала, поки в коридорі ще нікого нема, і почала їздити...” З гордістю вказує на "атестат” над ліжком: "Я виграла!” Наполегливість і завзят тя, співмірно з її силами тепер, напевно були не меньші як замолоду. Хоч не раз Покійна зауважувала, що життя її вже неці каве, непотрібне, але одразу ж додавала: "На все Його воля...” і була покірна та лагідна. Навіки закрила очі Тетьяна несподівано, тихо, без страждань. З жалем і почуттям великої втрати поховали союзянки і приятелі Т. Горащенко на Українському Право славному Цвинтарі Андрія Первозванного, де вона зазда легідь приготувала собі місце і пам’ятник. Г апина Царинник БЛ.П. МАРІЯ МАКАРУШКА-ХОПТЯК Марія з Макухів-Хоптяк народжена 10 квітня 1896 р. померла 8 квітня 1989 р. Похоронена в Бавнд Бруку на цвинтарі св. Андрія Первозванного 12 квітня 1989 р. Прощальне слово Марти Цимбалістої, голови 62-го Від. СУА в Ґлен Спей на панахиді 11 квітня 1989 р. Засмучена Родино, жалібна громадо! Світлої пам’яти п. Марія Макарушка-Хоптяк відійшла до Вічности на 93-му році життя. Через свій вік, останніми роками не могла брати активної участи в Союзі Українок Америки і в нашому громадському житті, чи нашій громаді в Ґлен Спей. Нові люди приходять до нашої громади і багато з них не знає, що тут близько жила видатна заслужена особа, яка належала до того покоління піонерів, які ставили основи для нашого зорганізованого життя, на яких ми досі стоїмо. Мені довелося чути спогади людей з Рогатинщини, які будучи ще дітьми бачили і пам’ятають, як Покійна їздила тоді в неділі по селах — їздила не автом, але на селянських возах, запорошеними дорогами — і організувала "Дні Се лянки”, закладала ’’Гуртки жінок” і вела курси куховарства, гігієни і шиття. Покійна була учителькою у Рідній Школі. Однак вона не хотіла обмежуватися тільки до навчання, але уважала своїм обов’язком працювати для піднесення рівня освіти серед селян. Св. пам’яті п. Марія належала до кола приятельок і близьких співробітниць Мілєни Рудницької — посолки до польського Сойму і провідної організаторки Союзу Украї нок. Покійна була одною з організаторок Першого Конгре су у Станиславові в 1934 p., що дав поштовх до пожвавлен ня праці українських жіночих організацій в різних країнах світу. Тут в Америці, після короткого побуту в Рочестері, св.п. Марія переїхала до Ґлен Спею, до своєї заміжньої дочки. І тут вона допомагала новозаснованому відділові СУА своїми порадами, заохотою та моральною піддерж кою. Як багато наших патріотичних родин, Покійна пережи ла в житті дві великі трагедії. Її першого чоловіка, адвоката Макарушку, учасника Визвольних Змагань, большевики розстріляли в 1920 p., а 20 літ пізніше, її єдиного сина, сту дента Львівської Політехніки, заарештували большевики і він пропав без вістки. Мабуть, загинув у тюрмі. Ми, Союзянки з 62-го Відділу, клонимо наші голови і складаємо нашу глибоку пошану і вдячність Покійній за її піонерську роботу. Завдяки таким особам, як світлої пам’яти Марія, не ли ше Союз Українок, але увесь український нарід зростав на силі і наближався до своєї мети. Пам’ять про Покійну збережена в давніх журналах і книжках, однак ця пам’ять повинна бути живою у нас усіх, як приклад особи, яка зуміла поєднати обов’язки дружини, матері і патріотки-громадянки. Засмученій родині висловлюємо наші щирі співчуття. ПРОПУЩЕНО в ПОСМЕРТНИХ ЗГАДКАХ На стор. 32 ’’Нашого Життя” за квітень 1989 р. про пущено прізвище автора некрологу бл.п. Мирослави Янів-Сагайдак п.н. ”Бо мій батько і мати мене поки нули, — та Господь забирає мене!”, яким є Михайло Лоза. Просимо вибачити. Редакція.
Page load link
Go to Top