Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
бути. Це нам доказує, хоч би історія Бориса і Гліба, синів Володимира й безіменної болгарки-християн- ки. Ті два брати були вбиті посіпаками, висланими їхнім старшим братом Святополком, негайно після смерти Володимира — 15 липня 1015 р. їх названо "страстотерпці” — тобто мученики, які були вбиті з політичних причин, але які прийняли смерть з хрис тиянських засад. (Святополк їх убив, бо побоював ся, що він буде усунений з київського великокняжо го престолу, а Борис і Гліб не хотіли піднести руки на брата.) їхнє глибоко-християнське переконання, що не дозволено вбивати, з великою правдоподіб ністю можна віднести до християнського виховання, яке в дитинстві дала їм їхня мати християнка. Такий християнський вплив у найближчім родиннім оточенні, напевно, подіяв також і на Володимира. На жаль, через брак документів ми не можемо простежити ролю жінок у дальшому поширенні християнства в Україні. Тільки спорадично подибу ємо згадки про жінок, переважно з княжих родів, які залишили по собі якусь пам’ятку (заснували ма- настир, побудували церкву, чи стали монахинями). Ще частіше така згадка занотовує лиш рік смерти якоїсь княгині. Слід відмітити, що саме тут церковна історія Ук раїни різниться від західньої. Бо, у західніх країнах можна точно — крок за кроком дослідити вклад жі нок у релігійне життя своїх народів. Ця різниця, зо крема, коли йдеться про часи Київської Руси, без сумніву, не лежить у фактичній ролі, яку жінки віді гравали в Україні і на Заході, — бо та роля була тоді однакова, — але у відгомоні. Західні історичні па м’ятки той внесок жінок віднотували, а наші — ні. На питання, чому воно так, маємо кілька відпові дей. Насамперед, до того спричинилися всі ті лихо ліття, починаючи від наїздів половецьких і татар ських орд, які зразу кожному приходять на думку. Вони знищили багато історичних пам’яток, без яких нам неможливо відтворити багато сторінок нашого минулого і тому ми задовольняємося здогадами. Якщо б не та руїна літературної спадщини, ми мали б, наприклад, повніший і певніший життєпис св. Ольги, який, як знаємо, існував і був занесений до Болгарії й до Сербії. Але, здається, це був виня ток. Інших біографій таки не було. Анна Ярославна залишила по собі тривкіші сліди у Франції, ніж яка- будь інша княгиня в Україні. Роздумуючи над браком відомостей про внесок жінок у церковне життя України, не знаємо, чи його слід приписувати візантійським впливам на україн ське життя, чи, радше, неувазі літописців, чи якомусь іншому факторові. Цей феномен зможуть вияснити щойно глибші соціологічні студії нашої іс торії. Дотепер, на жаль, таких студій у нас не було. Тому, якщо доводиться сьогодні говорити про діяльність жінок у церковно-релігійному житті, то, виключаючи найновіші часи, ми оперуємо лише кількома іменами (княжна Янка, мати гетьмана Ма зепи Марія Магдалина) й загальновідомими фактами та здогадами: ”як то воно могло бути”, чи ”як то воно повинно було бути”. ХРИСТЯ НАВРОЦЬКА В ПОГОНІ ЗА ПЛАХТОЮ Під таким заголовком (” Іп Pursuit of Plakhta") по явилася стаття у фаховому журналі для ткачів ’’The Weaver’s Journal”, зима 1987, авторства Мирни Ґолей (Myrna Golay). Очевидно, що статті може б ніхто з українців не знайшов, якби не те, що на обкладинці пишалася наша полтавська плахта, а на ній добре розписані чотири писанки. Це звернуло увагу моєї дочки, і так дійшов цей журнал до мене. Авторка, яка визнається на тканні, побачила на українському фестивалі в церкві в штаті Іліной пи санки, які були укладені на плахті . Плахта дуже зацікавила її своєю технікою ткання. Розшуки в Ілі ной про спосіб ткання плахти не дали вислідів, аж приїхавши до штату Нью Джерзі, її розшуки увінча лися успіхом. Власниця крамниці з приладдям до ручних ро біт, сказала їй, що має покупця українку, яка може могла б їй помогти. Українка Стефанія, з якою Мир на познайомилася, не вміла пояснити техніки ткання плахти, але зате навчила її різних стібів та показала книжки з українськими тканинами, питаючи чи вона знає про спосіб ткання. Це були книжки з фотогра фіями тканих рушників, крайок та плахт. Мирна кон че хотіла б виткати плахту. У своїй статті описує дуже точно, що плахта це форма спідниці, що її носять в Полтавщині і Київ щині. Вона належить до народнього вбрання, якого кольорова світлина є в статті. Подає також рисунки мотивів плахти. Врешті авторка зібрала усі доступні для неї інформації, представила їх на курсі скомплікованого ткання в Нешенік Стейшен (Neshanik Station) Н.Дж. Тут вона навчилася, що до ткання плахти треба вжи вати спеціяльні довгі голки ’’opphamta” зі Скандина вії. Стефанія позичила Мирні кілька старих плахт, і вони почали креслити мотиви. Також відвідала Ук раїнський Центр Спадщини в Менор Коледж’і коло Філядельфії, де куратор, Христина Хомин-їжак, доз волила їй поробити дальші досліди. Авторка зазначує. що всі плахти, які вона ба чила, були з-перед 1900 р. У статті подає фаховий опис техніки. Вона не могла довідатися, як колись ткали плахти в Україні, бо тепер там не заохочують до ткання плахт як таких, але вживають імітації для накривал столів чи ліжок. Захоплення авторки плах тою продовжується, і вона подає свою адресу та бу де вдячна за прислання їй джерел до історії україн ської ткацької штуки. Ms. Myrna Golay R.D. #2 Box 55 Annandale N.J. 08801
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
