Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
"БЕЗ НАДІЇ ТАКИ СПОДІВАТИСЬ Бувають люди, які дивляться на світ наче через ’’рожеві окуляри”; в кожній події, ситуації бачать передусім те, що добре, гарне, позитивне. Труднощі приймають як щось скоропроминаюче і зразу стара ються найти якийсь вихід, якусь розв’язку. Оціню ючи людей бачать передусім те, що в них добре, а всякі злі прикмети поменшують, або оправдують. Є інші, які навпаки, передусім спостерігають, те що зле, неґативне. Вони наче з напруженням очіку ють, що ось ось станеться щось злого. Залюбки пов торяють погані вістки, наче любуються усіма "чор ними” подіями. Докладно описують всякі катастро фи, злочини, нещасливі випадки, додаючи, часто вже від себе — здогади, чому так сталося, хто спри чинив це чи те і які злі наслідки може дана подія принести. У людей теж находять і бачать більше злих, ніж добрих прикмет. Постає питання: чи таке неґативне, песимістичне наставлення до світу і людей вроджене, а чи, може, воно є наслідками виховання, чи обставин, серед яких пройшли дитячі .і молоді літа людини. Якби воно не було, то напевно родинний дім, батьки, їхня інтерпретація подій і проблем, якщо не родять, то напевно поглиблюють неґативне чи позитивне на ставлення людини до оточення, подій, проблем. Очевидно, що важкі життєві переживання, траге дії, розлука з рідними, переслідування не тільки да ної особи, але її рідних може спричинити зневіру й тим самим песимізм. Хоч знаємо з історії нашого наро ду і його геройських синів і дочок, що неймовірні страждання та втрати не вбили в них віри й надії на кращу долю, як не свою, то нащадків. Сучасні психологи й соціологи незалежно від того чи приймають дідичність і виховання як основні джерела, які впливають на психіку людини, чи ма ють інші погляди на це, щораз частіше повтаряють, що людина може й повинна працювати над собою в тому напрямі, щоб виробити позитивне наставлення до світу. Хтось може сказати, що на події не мають впливу погляди й настрої одної чи більше осіб. Це правда, що не мають впливу на те, що сталося, але можуть мати вплив на наслідки, особливо на проб леми які відносяться до певної людини. Деякі психо логи твердять, при тому цитуючи навіть слова Свя того Письма, що воля людини, її тверде переконання і віра в те, що мусить прийти добро, принесе спов нення сподіваного. Треба тільки, щоб всі до цього добра прагнули, до нього змагали. Леся Українка, якої слова ми вжили як наго ловок статті, писала ці і подібні рядки своїх поезій тоді, коли була важко хвора. У своїх поезіях вона завжди повторює цю віру в перемогу добра. Ця на дія і віра золотою ниткою вплетена у її поезії. Можливо, що саме її поезії і твори інших поетів, які замість мечів взяли в руки пера, наснажили вірою і силою усіх тих, хто у нелюдських обстави- ЛЕСЯ УКРАЇНКА CONTRA SPEM SPERO!1 Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, . Буду жити! Геть думи сумні! 1. Без надії сподіваюсь! (лат.). 1890 нах таборів вміли найти силу видержати і не тільки видержати але боротися словом і безмежною витри валістю з преважкими умовинами життя. Розка зують, як в тюрмі плекали рослинку із цибулинки, посадженої у черепці з розбитого горщика, яку на повнили землею, зібраною під час щоденних прогу лянок по в’язничному подвір’ї. Цю рослину треба було тримати в руках високо, близько вікна під сте лею, щоб сонце дало їй силу. Ув’язнені мінялися, раз одна раз друга держала рослину близько вікна. І цибулинка виросла у зелене стебельце, а його ніж ність радувала їх більше ніж нас усі доступні тут городи — сади, розкішні у повені травневого квіття. Може, коли ми подумаємо про тих усіх витрива лих і міцних, то і ми почнемо свідомо плекати в собі позитивну оцінку сучасного і віру у майбутнє. Це не значить, що ми замикаємо очі на зло, але ми боре мося з ним з вірою у перемогу добра. у.л.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
