Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯРОСЛАВ ЗАРЕМБА МИКОЛА ШЛЕМКЕВИЧ ЗБЛИЗЬКА (*27/1 1894 — 114/2 1966) В кімнатах минулого заслонені вікна. Там або щойно вечірні сутінки або вже й зовсім темно. Тож, входячи туди, самотою чи гуртом, засвічують світла — яскраві, але часто холодні, рефлектори досліджу вань, або — як це ми робимо тепер — тепле світло спогадів. Здавалося б, що це було недавно, а то вже більше чверть століття, як і до нас в "Листах до при ятелів” звертався Микола Шлемкевич такими слова ми: ’’Чистим серцем і соборно вшановуймо наші ве ликі події і наших великих людей”. Ми це й робимо. Власне, стараємося робити. І я був би радий, якби мені пощастило цією розповіддю хоч дещо оживити, зблизити хоч трохи образ небуденної людини, образ, що його час помалу, але нестримно віддалює від нас, відносить у щораз дальші кімнати минулого. У заокруглених числах, минуло вже 20 літ від останньої і 50 від нашої першої зустрічі. Перша зу стріч, кажуть, навіть не позначена якоюсь особли вою прикметою, має не раз помітний вплив на те, як укладуться дальші взаємини тих двох людей. Тому й почну мої спогади саме з тієї першої зустрічі, бо в ній, можливо, початок і причина того, що тут тепер клонюсь світлій пам’яті старшого і найкращого, і найдостойнішого друга мого ж и т т я . На початку грудня 35-го року, мій тодішній шеф у видавництві ’’Батьківщина” в нашому неповторно му Львові, редактор Дмитро Паліїв, повідомив мене, що незабаром, зі Сновидова над Дністром, приїде до нас Микола Іванейко. (Микола Іванейко це жур- налістичний псевдонім Миколи Шлемкевича. Тоді, в ті далекі вже львівські роки, ми всі так і називали йо го). Отож, казав Паліїв, приїде Іванейко на кілька денні наради і, очевидно, буде присутній на свято- миколаївському вечорі нашого В-ва. Тож я, що маю бути св. Миколаєм, можу навіть — казав Паліїв — зі шкіри вискочити, але привітання має бути гідне Іва- нейка. — Біда, кажу, та ж я Іванейка не бачив, не знаю ... — А його статті в ’’Перемозі” — (так називав ся наш ідеологічний журнал, редактором якого і був Микола Іванейко) — читаєте? — Очевидно, читаю! — То не кажіть, що не знаєте Іванейка, і робіть так, щоб усе було добре. З повагою великого святого — відомого святого — відомо ж, характеризація чуда чинить — звернув ся я на Вечорі до Іванейка і запевнив, що знаю його дуже добре, бо читаю ’’Перемогу над злом” і "Небес ні вісті”. З ’’Перемоги”, мовляв, знаю що ти пишеш і як славно ти пишеш, а у ’’Вістях” читав колись, які то таланти ти дістав від Небесного Отця у день свого народження: Микола Шлемкевич, біля 1949 р. My kola Shlemkevych, 1949. Філософ, музик і поет — всі три зійшлися в тобі, такого більше тут нема багатства ув одній особі. Шанують, чув я, люблять всі свого ідеолога, що талантів не закопав, які дістав від Бога. За це і я тебе люблю, запевнив Миколу св. Миколай, а, порозумівшись попереду зі співучим народом, запропонував залі, з нагоди іменин, привітати Іва нейка дзвінким многоліттям. Коли ж я, розхарактеризувавшись, долучився до товариства, Шлемкевич зразу підійшов до мене, ґра- тулював і обіцяв передати своїй родині привіт від св. Миколая. І ту свою обіцянку виконав. Далеко пізні ше, в таборі, чи навіть і тут, з нагоди св. Миколая, на прохання пані дому, я пригадував ще як то ми у Львові вітали її чоловіка. Це зближувало мене з їх німи дітьми. Для них я вже не був ”ще один знайо
Page load link
Go to Top