Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯРОСЛАВ ЗАРЕМБА МИКОЛА ШЛЕМКЕВИЧ ЗБЛИЗЬКА (*27/1 1894 — 114/2 1966) В кімнатах минулого заслонені вікна. Там або щойно вечірні сутінки або вже й зовсім темно. Тож, входячи туди, самотою чи гуртом, засвічують світла — яскраві, але часто холодні, рефлектори досліджу вань, або — як це ми робимо тепер — тепле світло спогадів. Здавалося б, що це було недавно, а то вже більше чверть століття, як і до нас в "Листах до при ятелів” звертався Микола Шлемкевич такими слова ми: ’’Чистим серцем і соборно вшановуймо наші ве ликі події і наших великих людей”. Ми це й робимо. Власне, стараємося робити. І я був би радий, якби мені пощастило цією розповіддю хоч дещо оживити, зблизити хоч трохи образ небуденної людини, образ, що його час помалу, але нестримно віддалює від нас, відносить у щораз дальші кімнати минулого. У заокруглених числах, минуло вже 20 літ від останньої і 50 від нашої першої зустрічі. Перша зу стріч, кажуть, навіть не позначена якоюсь особли вою прикметою, має не раз помітний вплив на те, як укладуться дальші взаємини тих двох людей. Тому й почну мої спогади саме з тієї першої зустрічі, бо в ній, можливо, початок і причина того, що тут тепер клонюсь світлій пам’яті старшого і найкращого, і найдостойнішого друга мого ж и т т я . На початку грудня 35-го року, мій тодішній шеф у видавництві ’’Батьківщина” в нашому неповторно му Львові, редактор Дмитро Паліїв, повідомив мене, що незабаром, зі Сновидова над Дністром, приїде до нас Микола Іванейко. (Микола Іванейко це жур- налістичний псевдонім Миколи Шлемкевича. Тоді, в ті далекі вже львівські роки, ми всі так і називали йо го). Отож, казав Паліїв, приїде Іванейко на кілька денні наради і, очевидно, буде присутній на свято- миколаївському вечорі нашого В-ва. Тож я, що маю бути св. Миколаєм, можу навіть — казав Паліїв — зі шкіри вискочити, але привітання має бути гідне Іва- нейка. — Біда, кажу, та ж я Іванейка не бачив, не знаю ... — А його статті в ’’Перемозі” — (так називав ся наш ідеологічний журнал, редактором якого і був Микола Іванейко) — читаєте? — Очевидно, читаю! — То не кажіть, що не знаєте Іванейка, і робіть так, щоб усе було добре. З повагою великого святого — відомого святого — відомо ж, характеризація чуда чинить — звернув ся я на Вечорі до Іванейка і запевнив, що знаю його дуже добре, бо читаю ’’Перемогу над злом” і "Небес ні вісті”. З ’’Перемоги”, мовляв, знаю що ти пишеш і як славно ти пишеш, а у ’’Вістях” читав колись, які то таланти ти дістав від Небесного Отця у день свого народження: Микола Шлемкевич, біля 1949 р. My kola Shlemkevych, 1949. Філософ, музик і поет — всі три зійшлися в тобі, такого більше тут нема багатства ув одній особі. Шанують, чув я, люблять всі свого ідеолога, що талантів не закопав, які дістав від Бога. За це і я тебе люблю, запевнив Миколу св. Миколай, а, порозумівшись попереду зі співучим народом, запропонував залі, з нагоди іменин, привітати Іва нейка дзвінким многоліттям. Коли ж я, розхарактеризувавшись, долучився до товариства, Шлемкевич зразу підійшов до мене, ґра- тулював і обіцяв передати своїй родині привіт від св. Миколая. І ту свою обіцянку виконав. Далеко пізні ше, в таборі, чи навіть і тут, з нагоди св. Миколая, на прохання пані дому, я пригадував ще як то ми у Львові вітали її чоловіка. Це зближувало мене з їх німи дітьми. Для них я вже не був ”ще один знайо
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
