Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ХАРИТЯ КОНОНЕНКО Спогад і дійсність ”Ой видить Бог, видить Творець, що мир погибає...” Так говорить стара колядка про причину народження Того, що 1937 літ тому прий шов на світ, щоб своїм прикладом, своєю наукою, своїми стражданнями, нарешті і смертю дати інший зміст та напрям тодішньому людству, що вже докотилось до краю. Коли ми від спогаду про той Великий Вечір переходимо до сучасної дійсности то з острахом бачимо, що поволі світ котиться знову до того, що було перед 1937 роками. Сучасна ситуація на світі з тими страшними братовбивчими війнами, плутаниною гос подарською, головно з почуттями пошани людини до людини, що завмирають разом із добротою, та гідністю, знущання над слабшим мало вже різниться від того, що було перед приходом Христа на світ. Знову котиться людство поволі в якусь прірву й ані бачити, ані зрозуміти цього у своїй зарозумілости не хоче. Знову треба б людству чо гось чи когось, що дало б інший зміст і напрям, що направило б людську думку, волю і сили до чогось більш змістовного, морального. Згадуючи і святкуючи народження Христа стає поруч Нього в нашій уяві і та скромна, терпелива та безмежно добра Діва Марія, що даючи життя Бого-чоловікові знала, що рівночасно родиться для неї безодня страждання і терпіння, бож нема для матері більшої муки, як бачити страждання своєї дитини. Але ця велика Мати була готова на жертву. Вона з покорою приймала наложений на її слабі плечі тяжкий тягар. І ми, жінки в цей Великий Вечір мусимо задуматись над тими обов’язками і тим тягарем, що в безмежно меншій мірі, але наділила більше ніжности, доброти і теплого почуття, і нашим, обов’язком є передати ті всі добрі якості своєму оточенню, злагіднити, огріти непривітну дійсність, бодай на короткий час змусити тих, що довкола нас, забути злобу і зневіру; створити той настрій і атмосферу, які примусили б задуматись, верну тися спогадом у минуле тих, що за щоденною боротьбою і суворою дійсністю забу вають уже потроху про велику науку і філософію, яку нам лишив Той, що мав людство опам’ятати. На українській жінці і матері лежить особливо важке завдання, бо ні один народ у світі не терпить тепер стільки, як наш. Ніде нема такого гніту і знущання, як на нашій нещасливій Україні, там за Збручем і Дністром, де біснує модерний Ірод. Страхіття еспанської і японсько-китайської війни та всі дипломатичні й економічні завірюхи ніщо в порівнянні з тим, що діється на наших землях. І ось українська жінка і мати мусить серед усього того знайти рівновагу, зберегти в своїх дітях людину з її ліпшими якостями, але рівночасно і сама себе і своїх найближчих зуміти приготовити до ве ликих жертв і страждань у боротьбі за правду. У Великий Вечір мусить собі все те ще раз передумати наша жінка, ще раз усвідо мити своє тяжке і важливе завдання та повинна створити такий затишок та тепло, щоб бодай на коротку частинку дало забути тим найближчим, найдорожчим про ту завірю ху, що лютує довкола. Спогад (бо чим же є й уся історія, як не спогад минулого?) вчить нас, помагає нам будувати нове життя на добрих та злих прикладах минулого, спогад гріє та йде по руч із нами все життя, коли він приємний і від нього бадьоріє душа, коли він прикрий і не змазало його ніяке добро. Спогад примушує нас і у грізній, прикрій дійсності шука ти чогось ліпшого, яснішого. І коли ми, жінки, зуміємо нашому оточенню створити таке тепло і чисті та радісні хвилини, що вони в пізнішому житті грітимуть та лишаться в ду ші теплим спогадом, ми сповнимо велику частину свого обов’язку. У Великий Вечір знайдім у собі сили і відвагу та зуміймо спогадом про минуле створити спогад для майбутнього та забудьмо про прикру дійсність у ту радісну хви лину, коли ”Бог Предвічний народився”. П е р е д р у к ст ат т і, я ка з'явилася на ж ін о ч ій ст о р ін ц і «Діла», 6 січня 193В р. "НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
