Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Д о п о в ід ь Г р и го р ія Л у ж н и ц ь к о г о на в еч о р і ’Д н я А к т о р а ”, що його в лаш т ував 6 4 -и й В ідділ С У А в Н ь ю - Й о р к у , 9 -г о л и с т о п а д а 1986 р. ПРО ТРЬОХ МИСТЦІВ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ Український театр початками своїми сягає до християнських часів і корінь його та початок, це ук раїнські народні обряди, зокрема гагілки, колядки. Це перші монодрами театру України, що їх адаптува ла наша Церква й які, хоч у зміненій формі, зберег лися досьогодні. Збереглася так само до наших ча сів одна із найкращих драм ”зі співами й танцями” дохристиянської культури України, яким був обряд нашого народнього весілля.1 Та згодом, коли україн ські землі найшлися під владою займанців, україн ський театр, який не мав сили виявити повноти укра їнської духовости з уваги на втрату державности, силою умовин прийняв на себе обов’язок розбуджу вання та збереження української національної свідо- мости. А пригадкою такої національної свідомости було життя села, бо вслід за українською шляхтою і нашою інтеліґенцією вершки нашого народу здебільшого спольщилися і помосковщилися, а міста стали неукраїнські. Українським залишилося село. Народне життя українських мас, було, від ноші до пісень і танків включно, незвичайно кольоритне, а через те і театральне. Вся історія України була того роду, що й просилася на сцену — як з уваги на зов нішні ефекти, так і з уваги на бурхливу силу патосу подій. Український театр став виявом цих двох сил і через те величезним двигуном національної свідо мости. Для окупантів, москалів та поляків, а згодом (від 1772 р.) для австрійців, німців чи взагалі чужин ців, це була повна чару еґзотика. Для зденаціоналі зованих українців (твори Миколи Гоголя) це була пригадка, що колись вони також належали до цього народу. Для всіх інших знову ж це було своєрідне впорскнення життєдайної сили до боротьби за існу вання. І поки це було надхнене правдивою любовю до свого народу (Михайло Старицький, Іван Тобіле- вич і ін.) український театр стояв на висоті мистец тва, коли ж епіґони або наслідувачі, не зважаючи на відмінні обставини а то й зовсім відмінний дух часу, із різних спонук почали відновлювати т.зв. ’’побутов щину”, вона стала примітивізмом. Коли б часово означити кінець українського побутового театру (з уваги на його мистецьку вартість) то найкраще під ходить 1918 рік, тобто початки змагань за українську незалежну державу. Архів "Свободи" З цього часу українське село, започатковане ’’батьком українського театру” Іваном Котлярев ським з його безсмертною ’’Наталкою Полтавкою” почало поволі сходити зі сцени, прибираючи іншу форму, як репертуару так і сценічного вислову укра їнського актора. Тут входимо в ділянку т.зв. ’’двоторовости” в іс торії українського театру, зокрема в галузі репер туару, а згодом в галузі мистецтва актора. Не вхо дячи в геополітичні причини, тобто умовини серед яких жило українське поселення, поділене між оку паційних, держав, незалежно від життєвої правди, яким є прислів’я, що ’’театр творить драматурга, а драматург творить актора” (вистачить згадати Шек- спіра, Мольєрачи Ібсена), ця ’’двоторовість” виявля лася в тому, що джерелом — і то безпосереднім — як в ділянці репертуарній, так і в ділянці вишколу ак тора був для галичан в 19-му ст. один з найбільших центрів західньо-европейської театральної куль тури, столиця австрійської імперії, Відень. Тоді коли український театр на центральних землях України, в наслідок заборони царсько-московським урядом (1876 рік) друкувати й публічно вживати українську мову, був обмежений до впливів російського театру. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 Йосипа Стадника, Миколу Бенцаля і Володимира Блавацького Й оси п С т ад н ик Joseph Stadnyk Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
