Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ОЛЬГА ШЕПАРОВИЧ КУЗЬМОВИЧ О-КА АННА МАКСИМОВИЧ Ольга Шепарович почала писати ще в середній школі але перша її друкована спроба п.н. "Сопілка” з’явилася у журналі ”На сліді” в 1936 році — саме рівно п’ятдесят років тому, під псевдом О-ка. Вона закінчила у Варшаві Вищу Школу Журна лістики у 1939 році а під час студій дописувала час то до журналів "На сліді” і ’’Ж інка”. Після закінчення студій пішла на практику до щоденника "Діло”, де була під наглядом таких журналістів як ред. Іван Ке- дрин, Іван Німчук і Осип Боднарович. Після польсько-німецької війни Ольга Шепаро вич виходить заміж за д-ра Миколу Кузьмовича, а в роках 1942-45, вже як Ольга Кузьмович, працює в Українському Видавництві під керівництвом д-ра Миколи Шлемкевича у редакції молодечого журналу ’’Дорога”. Прибувши до Америки, родина посе- люється біля Нью-Йорку і тут в 1951 році О. Кузьмо вич повертається до редагування. Вона редагує пластову сторінку у "Свободі" п.н. "Пластова ва тра” від першого до сотого числа, редаґує пласто вий журнал "Молоде Життя”, а від січня 1968 року по сьогоднішний день є головним редактором пласто вого журналу "Ю нак”. Треба тільки перегорнути сторінки цього журна- ла, щоб побачити розмах і вмілості редакторки. А скільки пластової і непластової молоді черпають ві домості, вказівки і знання з цих сторінок. Для Оль ги Кузьмович Пласт завжди найважливіший, і він виповнив її життя впродовж довгих 50 років. Вона від 1951 року без перерви активна у пластовій праці. Займала різні провідні пости, а в роках 1960-1963 бу ла першою на терені США жінкою, що була головою Крайової Пластової Старшини. В 1962 році перевела тут Ювілейну Пластову Зустріч у 50-ліття Пласту і за це була вдруге нагороджена першим пластовим від значенням св. Юрія в золоті. В роках 1970-1974 вона була головою Головної Пластової Ради і мала приві лей заприсягати Начального Пластуна д-р Юрія Ста- росольського. Тепер працює виховно в Станиці Нью-Йорк, закінчивши шість років праці як станич на. Ольга Кузьмович від початку прибравши літера турне псевдо О-КА, пише фейлетони, інтерв’ю, ре цензії, репортажі і оповідання. Відома нам усім із се рії своїх фейлетонів "Про це і те”, друкуються щосу боти в щоденнику "Свобода” рівно п’ять років. У Ольги Кузьмович своєрідний, легкий стиль. Вона оптимістка. У неї переважає почуття гумору. її світосприймання реальне, без зайвого патосу. У неї витончена спостережливість, а вірлиний зір схоплює події до ньюансів. У фейлетоні ’’Про добрі поради” читаємо: ...слова плинуть легко, а до праці треба рук і охоти... коли б у нашій спільноті було стільки готових до праці, як до поради людей, то ми могли б пере вернути гори”. (24 листопада 1984 р.) О-КА не боїться дразливих проблем нашої гро мади, і не боїться заторкнути такі звичайні життєві питання, про які говорить молодь — про недугу A ID S , про надмір уживання алькоголю, сексуальні знущання, чи недугу Альцгаймера: І авторка завва жує: ”У навалі громадських і політичних справ ми не маємо часу навіть подумати про такі ’’звичайні спра ви і не знаходимо публічного місця, де б можна їх об говорити. А життя складається не лише із високих поривів, але й низин, а ці останні можуть своїм тис ком знищити людину, а то й цілі родини.” Вона заторкує різні життєві питання і залишає їх чи тачам для роздуму. О-КА пише ’’Про дивні дороги людських почу вань”, ’’Про вимоги і звичайну людську пристой ність”... якої більше не одному з українців придало б ся, "Про два маґічні слівця: дякую і перепрошую” і багато інших, які зустрічаємо у нашому щоденному житті. У фейлетоні ’’Про сліди на снігу” авторка пише про самоту — невідлучну приятельку щоденного життя, але вона тій самоті не піддається: "Дивлюсь з висоти свого вікна на мої виразні слі ди кроків на снігу: дві доріжки відбиток моїх ніг — одна до виходу і одна до хати. Вони одинокі, а все ж вони таки вказують на рух, на життя і тим дають силу ставити чоло найбільшому ворогові людини — само ті”. На сторінках ’’Свободи” ми зустрічаємо її інтер в’ю з особливими постаттями нашої спільноти. Ре портажі О-КИ це не лиш перелічування фактів того, що відбулося. Читаючи їх здається, що товаришите авторці, бачите і переживаєте, неначе там були з нею присутні. Дозволю собі навести коротенький опис із ре портажу про життя українців у Едмонтоні: ”І ллється це проміння цілими пригорщами через скляний дах до Дому Опіки св. Михаїла та загріває своїм теплом поморщені обличчя його мешканців, що привітливо до нас усміхаються. І грається на мозолистій руці "залізного україн ця”, коли він прощає нас біля свого дому, в часі, коли в Нью-Йорку вже давно темна ніч. І кидає довгими годинами свої проміння на ши рокі лани збіжжя, що тут у просторах Альберти до співає щойно осінню.” Ольга Кузьмович пише короткі оповідання. За два — "Кунта і Волтер" та "Іменини пані Ірусі” одер "HALUE ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
