Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ського життя. На це складаються різні причини, але чи не найголовнішою є їхнє негативне наставлення до різних організованих форм громадського життя. Це тому, що в Польщі організоване життя було наки нене комуністичним режимом та ворожим, польським державним апаратом. Вони стоять осторонь до того часу, доки не пе реконаються, що ті організації не є тоталітарними, а свобідними, з демократичним способом діяння. За якісь час, коли вони побачать, що це інша, свобідна форма організованого життя, вони вступають у ряди тих організацій, які їм найкраще відповідають, як Спілка Української Молоді, яка виховує їхніх дітей. Варто згадати, що великий відсоток членів юнацтва СУМ-А, це діти 3-ої еміграції. Найбільший однак від соток новоприбулих включається в ту, найближчу їм по душі організацію — Організацію Оборони Лемків- щини. Вони не тільки до цієї організації увійшли, але сьогодні часто очолюють наші відділи, як у Чікаґо, Пассейку, Йонкерсі, Філядельфії чи інших. І так щороку. Все прибуває їх більше і більше. Українська громада в США і Канаді повинна прийняти якнайсердечніше тих нових, молодих фа хівців, які здебільшого шукають свободи життя і вияву себе, а не тільки матеріяльного добробуту. Тим часом їхній перший контакт з українською громадою (після приїзду до США) найчастіше буває на різних розвагових імпрезах (як забави), де дуже часто зустрічаються з неприхильним наставленням деяких українських еміграційних ’’патріотів”, які за кидають їм незнання української мови, мішання польських слів, та тим відсувають їх від української громади. Тоді, деякі з новоприбулих відходять у чу же (звичайно польське) середовище, яке дуже радо їх приймає. Ще до недавна, часто підсвідомо, нуртувало в деяких колах другої української еміграції переконан ня, що українці з Польщі, а зокрема з Лемківщини це 2-га кляса українського громадянства. Спричинене це було тим, що не всі розуміли лемківську говірку, якою говорили новоприбулі, бо багато з них навіть ніколи не вживало української літературної мови. Одначе остання хвиля, яка приїжджає з Польщі, вважає себе головним чином українцями, а деякі з них навіть не знають лемківської говірки та вжива ють української мови, яку вони вивчили в україн ських школах у Польщі. Але, на жаль, багато з них її не знає, бо не мали щастя чи можливости вчитися в українських школах. З допомогою прийшов Україн ський Вільний Університет у Мюнхені, який створив для нових українських емігрантів з Польщі курс навчання української літературної мови. В загальному вважаю, що ці нові емігранти, це молодий, фаховий та позитивний елемент. Я вірю, що скоріше чи пізніше, вони працювати муть на українській громадській ниві. Знов рік минув. Знов крок один вперед ступило всім нам дорогеє діло, і хоть збільшився людовладців гнет, ми дальший крок підем робити сміло, і як гора не спинить вихру лет, не спинить тьма, щоб світло не зоріло, так гнет, насилля, ані самоволя бійців за волю не зжене із поля. Знов рік минув! При вході в рік новий погляньмо взад, на те, що ми пробули, згадаймо браття, кожний крок кривий всі помилки, що важко промайнули, і кожний вдар нещастя громовий, і сли з нещасть пробутих ми здобули на дальшу путь собі живу науку, то в них найдем будущих вдач поруку. Злічім і кожний луч нового світла, що прояснив нам розум в рік оцей! І кожна в нім хвилина, що огріта сердечною любов’ю до людей, і кожне слово братнього завіта, і чесне діло, й ясний взгляд очей — це скарб живий! Щаслив, хто в жизні багато цього скарбу вспів здобути! Злічім, брати, і тих борців за волю, що цей рік в бою правім полягли, вшануймо пам’ять їх святов сльозою і на политій кров’ю їх земли, за їх слідом, за провіднов звіздою ідім туди, куди вони ішли; хоть прийшлий рік і нам такую ж долю зготовить, сміло йдім в війні за волю! ІВАН Ф Р А Н К О ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 19 ЗН О В Р ІК М ИНУВ
Page load link
Go to Top