Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Тільки через російський театр, мав доступ до театрів тодішньої Франції і Німеччини. Тобто, коли галицький театр міг повною пригорщею черпати з Відня західньо-европейський репертуар, а україн ський актор міг вчитися вияву сценічного слова, т.зв. тоді клясичного стилю від велетнів віденської сце ни, — український театр враз із українським актором на центральних землях України був обмежений до того, що "дозволено московською цензурою”. Саме тоді до галицького театру, який офор мився при тодішньому т.зв. Касині, себто громад сько-суспільному Клюбі, "Руська Бесіда” (згодом Українська Бесіда, що її філії були розкинені по всіх містах Галицької землі) причалив молодий юнак Йо сиф Стадник. Маючи ледве 29 років він став дирек тором найкращого театру "Бесіди” (1906 — 1912), а згодом антрепренером власного театру, віддаючи понад 50 років свого життя українській сцені. Сьогодні, з перспективи років, сміливо можна сказа ти, що без Стадника просто не можна собі уявити історії українського театру3: він не тільки актор, не тільки режисер, але й невтомний перекладач захід- ньо-европейського репертуару, від опер, опереток, водевілів починаючи, до драм і комедій включно. Стадник це одна з підвалин українського театру, це один з цих піонерів, що прокладали шлях на українську сцену не лише західньо-европейському репертуарові, але також і мистецтву гри актора. В тогочасній грі актора основною точкою вихо ду була т.зв. ідеальна четверта стіна сцени. Це прин цип грати не для глядача а перед глядачем, а в даль шому психологічному розвитку, принцип внутріш нього переживання. Стадник — перекладач залишив по собі понад 50 перекладів опер і драматичних творів з різних мов і в тому він не має конкуренції серед діячів все українського театру. Самозрозуміле, що перекладна праця, а в парі з цим поширення репертуару, сприя ло піднесенню творчого рівня акторів і культурно- естетичного рівня глядача. Знову ж як режисер, Стадник мав до актора своєрідний підхід: актор повинен бути акторсько-творчий, він повинен у ролі сам себе виявити, сам себе індивідуально знайти без допомоги режисера, хоч і за його вказівками. Коли ти, мовляв, актор і хочеш ним бути, то покажи се бе. Не можна сказати, щоб цей підхід був злий. Він давав кандидатці чи кандидатові на актора можли вості індивідуально себе виявити, але на Стаднико- вому підході користали в першу чергу сильні одиниці, індивідуально творчі актори тоді коли ба гато з цих акторів, яких інша "режисерська школа” може була б зформувала в одне ціле гармонійне — заниділо. Не треба забувати, що репертуар україн ського театру був дуже різнорідний, т. зв. син кретичний, себто сполукою не завжди взаємно пого джених мистецьких напрямків і ділянок. Дуже влучно висловився про тодішнього українського ак- Микола Бенцаль Mykola Bentsal Архів "Свободи” тора колишній актор галицького театру та найвидат- ніший діяч театрального мистецтва України, Лесь Курбас. Він твердив, що ’’репертуар українського те атру, від клясичної трагедії Шіллера до французь кого фарса, від водевіля до сучасної оперети й опе ри, від трактованої як мелодрама української побу тової п’єси до натуралістичних п'єс (включно), ство рив особливий тип актора виключної гнучкости.”4 Цю ’’виключно стилістичну гнучкість” переняв від Стадника — і не тільки оформив її під режисурою одного з найкращих знавців сцени, режисера і акто ра Олександра Загарова, але й підніс її до вершин — найбільший український актор середини 20-го сто ліття, Микола Бенцаль. Про гру Бенцаля можна повторити за відомим французьким критиком Антуаном, мовляв, Бенцаль "на сцені роздавав публіці стільки людських при страстей, скільки відмін цих пристрастей скриває в собі кожна людина”. У спогадах нашого видатного актора й театрального діяча Лаврентія Кемпе, читає мо: Бенцаль це неповторний талант з Бо жою іскрою і необмеженою скалею інтерпре тації. Навіть у нас, акторів, що бачили його сотні разів в одних і тих самих ролях, він ви кликував захоплення. За кожним його висту пом на сцені, всі актори виходили із своїх ґар- дероб і отвори за кулісами були забиті нами, акторами, старшими і молодшими, що подив ляли із захопленням його гру. А що вже каза ти про глядача! У кожній ролі Бенцаль був цілковито інший, кожна роля у всіх нюансах і інтерпретації й характеру відмінна, ні тіні особистого а завершений тип створений драматургом. НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
