Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ОЛЬГА КУЗЬМОВИЧ Із т р и п т и х у : "Р о д и н н і б у д н і” ВОНА Наталка схилилася над вишивкою і звичним рухом підсунула капосні оку ляри, які чомусь при вишиванні завжди зсувалися на кінець носа. Під її вправними пальцями чорна нитка швидко розводила границі узору — три хрестики наліво, три угору, три хрестики наліво, три угору — а думки йшли навздогін за чорною смужкою на білому полотні. — І де це її Юрко на цілий вечір пропав? Напевно пішов десь з цією амери канкою, що від якогось часу щораз більше бере його в полон. Ніяк не переко нає мене її нібито сердечний усміх — ствердила у думках пані Наталка — вона просто хоче здобути мого Юрка. А я стільки років хоронила його перед зазі ханням різних дівчат, які тільки і роблять все можливе, щоб змусити хлопця до женячки. А тепер чи не зловила його ця чужинка, бо Юрко немов не той самий став? Наталка знову підсунула окуляри і на хвилину перервала вишивання, при слухаючись до тиші пізнього вечора. Скільки то разів сиділа так минулими ро ками, слухаючи, чи не йде син, чи не вбіжить у хату з молодечим запалом і розповідатиме про свої переживання. А скільки разів лежала у тиші ночі, відчу ваючи, що і Василь не спить — обоє чекали так відомого звуку Юркового авта на подвір’ї, щоб щойно тоді, знаючи, що він щасливо повернувся, засинати спокійно. Наталка хапає знову голку і розводить свої узори — три наліво, три угору — а думки перескакують з одного спомину на другий, як ця циганська дорога, що позначує вишивку. Якесь тепло проникає їй аж до серця, як пригадує ніжність сина у важкі місяці недуги і смерти її мужа. Вони залишилися удвох і Юрко, самозрозуміло, замешкав знову у родинному домі, щоб опікуватися матір’ю. Що сталося тепер з ним? Чому уникає спільних вечорів з нею? Чи ця надмірна праця у бюрі не є лише відмовкою для матері? Чи не стоїть за цим оця ’’американка”? А що буде як?... — насувається неспокійне питання, але Наталка відкидає його негайно — ні, це неможливо! її Юрко такий гарячий ...івець, активний в українській грома ді. Хіба не може в’язатися з чужинкою?! І що він у ній бачить? Та ж мав багато кращих українських дівчат. — Тепер Наталка жаліє в серці, що відмовляла Юрка від кожної, бо їй здавалося, що ні одна не пара її синові. Тишу кімнати і роздумування пані Наталки перервав звук авта, а відтак скоро вже скрипіт ключа у входових дверях. Наталка підняла голову, скинула окуляри і чекала. Юрко увійшов у кімнату і зі здивуванням запитав: ’’Мамо, а ти чому ще не спиш? Та ж це вже північ!” — Чекала на тебе. Юрко похилився над мамою, щоб привітатися поцілунком, а вона відразу відчула запах жіночої парфуми, помішаної з вином. — Ти же знову десь ходив з нею? — кинула з докором мати. Юрко обурився: — Мамо, я ж не малий хлопчина, що має здавати звіт, куди ходить і що робить! У Наталки мигнули в очах злі вогники, як вона з притиском відповіла: — Так, ти не хлопчик, але м о їм сином ти завжди залишишся (на слові м оїм можна було вичути особливий наголос) — і я ніколи не погоджуся, щоб якась- така мені тебе забирала. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
