Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ОЛЬГА КУЗЬМОВИЧ Із т р и п т и х у : "Р о д и н н і б у д н і” ВОНА Наталка схилилася над вишивкою і звичним рухом підсунула капосні оку ляри, які чомусь при вишиванні завжди зсувалися на кінець носа. Під її вправними пальцями чорна нитка швидко розводила границі узору — три хрестики наліво, три угору, три хрестики наліво, три угору — а думки йшли навздогін за чорною смужкою на білому полотні. — І де це її Юрко на цілий вечір пропав? Напевно пішов десь з цією амери канкою, що від якогось часу щораз більше бере його в полон. Ніяк не переко нає мене її нібито сердечний усміх — ствердила у думках пані Наталка — вона просто хоче здобути мого Юрка. А я стільки років хоронила його перед зазі ханням різних дівчат, які тільки і роблять все можливе, щоб змусити хлопця до женячки. А тепер чи не зловила його ця чужинка, бо Юрко немов не той самий став? Наталка знову підсунула окуляри і на хвилину перервала вишивання, при слухаючись до тиші пізнього вечора. Скільки то разів сиділа так минулими ро ками, слухаючи, чи не йде син, чи не вбіжить у хату з молодечим запалом і розповідатиме про свої переживання. А скільки разів лежала у тиші ночі, відчу ваючи, що і Василь не спить — обоє чекали так відомого звуку Юркового авта на подвір’ї, щоб щойно тоді, знаючи, що він щасливо повернувся, засинати спокійно. Наталка хапає знову голку і розводить свої узори — три наліво, три угору — а думки перескакують з одного спомину на другий, як ця циганська дорога, що позначує вишивку. Якесь тепло проникає їй аж до серця, як пригадує ніжність сина у важкі місяці недуги і смерти її мужа. Вони залишилися удвох і Юрко, самозрозуміло, замешкав знову у родинному домі, щоб опікуватися матір’ю. Що сталося тепер з ним? Чому уникає спільних вечорів з нею? Чи ця надмірна праця у бюрі не є лише відмовкою для матері? Чи не стоїть за цим оця ’’американка”? А що буде як?... — насувається неспокійне питання, але Наталка відкидає його негайно — ні, це неможливо! її Юрко такий гарячий ...івець, активний в українській грома ді. Хіба не може в’язатися з чужинкою?! І що він у ній бачить? Та ж мав багато кращих українських дівчат. — Тепер Наталка жаліє в серці, що відмовляла Юрка від кожної, бо їй здавалося, що ні одна не пара її синові. Тишу кімнати і роздумування пані Наталки перервав звук авта, а відтак скоро вже скрипіт ключа у входових дверях. Наталка підняла голову, скинула окуляри і чекала. Юрко увійшов у кімнату і зі здивуванням запитав: ’’Мамо, а ти чому ще не спиш? Та ж це вже північ!” — Чекала на тебе. Юрко похилився над мамою, щоб привітатися поцілунком, а вона відразу відчула запах жіночої парфуми, помішаної з вином. — Ти же знову десь ходив з нею? — кинула з докором мати. Юрко обурився: — Мамо, я ж не малий хлопчина, що має здавати звіт, куди ходить і що робить! У Наталки мигнули в очах злі вогники, як вона з притиском відповіла: — Так, ти не хлопчик, але м о їм сином ти завжди залишишся (на слові м оїм можна було вичути особливий наголос) — і я ніколи не погоджуся, щоб якась- така мені тебе забирала. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
