Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ОЛЬГА ШЕПАРОВИЧ КУЗЬМОВИЧ О-КА АННА МАКСИМОВИЧ Ольга Шепарович почала писати ще в середній школі але перша її друкована спроба п.н. "Сопілка” з’явилася у журналі ”На сліді” в 1936 році — саме рівно п’ятдесят років тому, під псевдом О-ка. Вона закінчила у Варшаві Вищу Школу Журна лістики у 1939 році а під час студій дописувала час то до журналів "На сліді” і ’’Ж інка”. Після закінчення студій пішла на практику до щоденника "Діло”, де була під наглядом таких журналістів як ред. Іван Ке- дрин, Іван Німчук і Осип Боднарович. Після польсько-німецької війни Ольга Шепаро вич виходить заміж за д-ра Миколу Кузьмовича, а в роках 1942-45, вже як Ольга Кузьмович, працює в Українському Видавництві під керівництвом д-ра Миколи Шлемкевича у редакції молодечого журналу ’’Дорога”. Прибувши до Америки, родина посе- люється біля Нью-Йорку і тут в 1951 році О. Кузьмо вич повертається до редагування. Вона редагує пластову сторінку у "Свободі" п.н. "Пластова ва тра” від першого до сотого числа, редаґує пласто вий журнал "Молоде Життя”, а від січня 1968 року по сьогоднішний день є головним редактором пласто вого журналу "Ю нак”. Треба тільки перегорнути сторінки цього журна- ла, щоб побачити розмах і вмілості редакторки. А скільки пластової і непластової молоді черпають ві домості, вказівки і знання з цих сторінок. Для Оль ги Кузьмович Пласт завжди найважливіший, і він виповнив її життя впродовж довгих 50 років. Вона від 1951 року без перерви активна у пластовій праці. Займала різні провідні пости, а в роках 1960-1963 бу ла першою на терені США жінкою, що була головою Крайової Пластової Старшини. В 1962 році перевела тут Ювілейну Пластову Зустріч у 50-ліття Пласту і за це була вдруге нагороджена першим пластовим від значенням св. Юрія в золоті. В роках 1970-1974 вона була головою Головної Пластової Ради і мала приві лей заприсягати Начального Пластуна д-р Юрія Ста- росольського. Тепер працює виховно в Станиці Нью-Йорк, закінчивши шість років праці як станич на. Ольга Кузьмович від початку прибравши літера турне псевдо О-КА, пише фейлетони, інтерв’ю, ре цензії, репортажі і оповідання. Відома нам усім із се рії своїх фейлетонів "Про це і те”, друкуються щосу боти в щоденнику "Свобода” рівно п’ять років. У Ольги Кузьмович своєрідний, легкий стиль. Вона оптимістка. У неї переважає почуття гумору. її світосприймання реальне, без зайвого патосу. У неї витончена спостережливість, а вірлиний зір схоплює події до ньюансів. У фейлетоні ’’Про добрі поради” читаємо: ...слова плинуть легко, а до праці треба рук і охоти... коли б у нашій спільноті було стільки готових до праці, як до поради людей, то ми могли б пере вернути гори”. (24 листопада 1984 р.) О-КА не боїться дразливих проблем нашої гро мади, і не боїться заторкнути такі звичайні життєві питання, про які говорить молодь — про недугу A ID S , про надмір уживання алькоголю, сексуальні знущання, чи недугу Альцгаймера: І авторка завва жує: ”У навалі громадських і політичних справ ми не маємо часу навіть подумати про такі ’’звичайні спра ви і не знаходимо публічного місця, де б можна їх об говорити. А життя складається не лише із високих поривів, але й низин, а ці останні можуть своїм тис ком знищити людину, а то й цілі родини.” Вона заторкує різні життєві питання і залишає їх чи тачам для роздуму. О-КА пише ’’Про дивні дороги людських почу вань”, ’’Про вимоги і звичайну людську пристой ність”... якої більше не одному з українців придало б ся, "Про два маґічні слівця: дякую і перепрошую” і багато інших, які зустрічаємо у нашому щоденному житті. У фейлетоні ’’Про сліди на снігу” авторка пише про самоту — невідлучну приятельку щоденного життя, але вона тій самоті не піддається: "Дивлюсь з висоти свого вікна на мої виразні слі ди кроків на снігу: дві доріжки відбиток моїх ніг — одна до виходу і одна до хати. Вони одинокі, а все ж вони таки вказують на рух, на життя і тим дають силу ставити чоло найбільшому ворогові людини — само ті”. На сторінках ’’Свободи” ми зустрічаємо її інтер в’ю з особливими постаттями нашої спільноти. Ре портажі О-КИ це не лиш перелічування фактів того, що відбулося. Читаючи їх здається, що товаришите авторці, бачите і переживаєте, неначе там були з нею присутні. Дозволю собі навести коротенький опис із ре портажу про життя українців у Едмонтоні: ”І ллється це проміння цілими пригорщами через скляний дах до Дому Опіки св. Михаїла та загріває своїм теплом поморщені обличчя його мешканців, що привітливо до нас усміхаються. І грається на мозолистій руці "залізного україн ця”, коли він прощає нас біля свого дому, в часі, коли в Нью-Йорку вже давно темна ніч. І кидає довгими годинами свої проміння на ши рокі лани збіжжя, що тут у просторах Альберти до співає щойно осінню.” Ольга Кузьмович пише короткі оповідання. За два — "Кунта і Волтер" та "Іменини пані Ірусі” одер "HALUE ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1986 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
