Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Я ко ю ми хотіли б бачити ж ін о ч у організацію сьогодні (Доповідь на 3 Конґресі СФУЖО в Торонто ЗО травня 1977 р.) В суспільному житті сьогодніш нього світу існує деяка дискримінація жінки. Це створює потребу існування окремих, виключно жіночих, організацій. Така ситуація питома не тільки в українському суспільстві, але загально у світі. Загальні суспільні організації переважно опановані чоловіками, а їхні програми не зацікавлюють жіноцтво, або не вклю чають тематики, над якою жінки хотіли б працю вати. Тому постають окремі жіночі організації, які дають змогу жінкам керувати ними самостійно і які своєю програмою зацікавлюють жінок та досто- совані до унікальної психіки жіноцтва, в нашому випадку українського жіноцтва. У загальному програми жіночих організацій включають такі речі: суспільні справи, зберігання української культури, традиції та релігії, дослідж у вання і ознайомлення з історією українського ж і ноцтва, боротьба за лю дські права на Україні, зв’язки з міжнародніми і державними організаціями, вида вання журналів, виховання дітей та інші різні сус пільні та політичні справи. Деякі організації обмежують свою діяльність до однієї або кількох з тих точок, як наприклад до політичної акції, суспільної опіки, а інші організації стараються включити можливо якнайбільше у свою програму. В таких рамках можна окреслити всі наші жіночі організації. В останніх десятьох роках ми були свідками світового відродження жіноцтва — т. зв. "фемі нізму”. Поволі це відродження з’являється теж серед українських жінок. Традиційно українська жінка була завжди поважана. Мужчина переважно низько кланявся, знімав капелюха і давав їй завжди перше місце. Але на тому воно здебільша кінчалося. Правда, жінка була володарем дому, але її місце було переважно в кухні і при дітях. Найбільше,що жінка могла осягнути це стати вчителькою, медсестрою, а в рідких випад ках лікаркою. Промисел, інші проф есії часто були для жінки замкнені. Ж іночі організації в тих часах переважно займа лися суспільними справами, їм дозволялося параду вати з транспарентами чи опікуватися буфетами. На жаль, в багатьох випадках суспільні органі зації на крайовому чи льокальному рівні ще й далі мають таке уявлення про жіночі організації. А найгір ше те, що багато з тих організацій чи відділів на таке трактування їм дозволяють. Так довго як ми, жінки, уявляємо себе виключно кухарками і настоятельками домів, чи секретарками, так довго з нами громадськість в цілому і загальні організації, якими керують переважно чоловіки, не будуть рахуватися. Тільки в останніх часах свідомість жінки піднеслася з домашніх обставин на загально-сус- O lh a S ta w n y c h a Vice P r e s id e n t o f U N W L A . О л ьг а С т а в н и ч а — з а с т у п н и ц я г о л о в и С У А . пільний рівень, і є уже докази, що інші організації та їхні провідники починають з нами дещо числитися. Думаю, що ми, всі жінки, хотіли б небавом ба чити ж ін ку — як голову СКВУ, УККА, КУК чи інших крайових чи світових організацій. Сучасне жіноцтво добилося для себе багатьох таких прав, яких в минулому вони не мали. Ж інки займають високі позиції в урядах в різних професіях як промисел і ін. та становища на академічному рівні. Модерна жінка це переважно високо освічена особа, цікавиться широким полем знання і хоче та старається стати активною і інтегральною частиною суспільного життя її країни. Наші жіночі організації мусять змагати до такої самої цілі. Вони мусять притягати молоду жінку у свої ряди і укладати свою програму та організаційні установи так, що вони підходитимуть до ново- виробленої психіки молодого жіноцтва. В першій мірі організація мусить мати програму, яка охоплювала б зацікавлення молодої жінки в сучасних обставинах життя, а саме: збереження ко реня українського походження, у пов’язані з життям країни поселення; боротьба за лю дські права на державному та міжнародньому полі та зв’язок і спів праця з іншими жіночими і нежіночими організа ціями. Подруге — цілі організації мусять бути спрямо вані на користь загального суспільства, а не виключ но для організації і її членів. В дальшому входить цілий ряд внутрішньо- організаційних обставин, які впливатимуть на успіх організації, її розвиток та приєднання доросту. Члени організації, а особливо її провід повинен приймати молодих щиро. Молоді жінки повинні діставати відповідальні становища і входити в проводи організації. їх не тре ба на кожному кроці поучувати, бо ж це є зрілі жінки! Те, що вони молоді, не означає, що вони не дадуть собі ради чи не вив’яжуться з дорученої праці. Ці самі молоді жінки мають відповідальні праці поза організацією, так що не можна сказати що ’’вона молода і нічого не знає!” Старші жінки, особливо в проводі, повинні дати можливість молодшим виявити 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
