Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПРИСПІВКИ ТА ПІСЕНЬКИ ЛЕТІВ ГОРОБЧИК Летів горобчик: Жив-жив, жив! — А де ж мені сісти? — На печі. — А що ж мені їсти? — Калачі. — Гам! КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ Котику сіренький, Котику біленький, Котику волохатий, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Ой на кота — веркота На дитину — дрімота А-а-а. А-а-а. ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ — Зайчику, зайчику, Де ти бував? — У млині, у млині. — Що ти чував? — Там були кравчики, Перебили пальчики Ледве я втік, Через бабин тік, Та через колоду; Та хвостиком у воду — Шубовсть. дихає, кліпає очицями і, мов вивчена в цирку, бігає до кільця по дошці першої лавки. Школярі знов вчинили такий рев, що аж стіни за- дрожали. Пан учитель хвилю безпорадно постояв, потім лагідно проговорив: — Діточки, мишка — невинна звіринка. Дрібний гризун, що живе на полі і по домах. Дрібний, бідний, нешкідливий твір — не треба боятися його. Чи не ганьба, що такі великі школярі, а повний клас вас є, та й боїтесь одної малої мишки? — приступивши до першої лавки, що по ній бігала перестрашена мишка, він ударив паличкою по лавці. Мишка зразу зіскочи ла з лавки, кинулась прямо під ноги пана учителя і десь щезла! — Ой, ой! О-йой-йой! — перелякано скрикнув учитель, бо в штанах горі ногою щось лізло. Почав судорожно потрясувати ногою, побліднів, став копати, як кітка, коли в воду ступить, підтягував і тряс штанами, шкірою пробігли паморозки. В класі настала тиша, як у гробі. Мишки більше не видно. Всі діти випуленими очима дивляться на пана учителя, чому то пан учитель так ногами кидає, чому так страшно сичить, чому обертається? — Та тепер будеш моя! — несподівано скрикнув Матійко і прискочив до ніг пана учителя. Руками став стискати штани над колінами. — Права чи ліва свер бить? — запитав він і, не чекаючи відповіді, рукою почав мацяти ногу зі всіх сторін. Пан учитель стояв непорушно, словечка не промовив і лиш зверху поглядав на Матійкову роботу. — Не бійтеся, не з’їсть! Вже маю її, маю! Туй є! — радісно крикнув Матійко, скочив на рівні ноги з дріб- ною мишкою в руці, якій лиш довгий хвостик висів з його жмені. Хлопці ахнули, дівчата злегенька заквичали, пан учитель віддіхнув, а Матій спитав: — А тепер що буде? Пан учитель повеселішав, підняв з підлоги паличку і наказав: — Всі — до лавок! На місця, раз — два! — І я-а-а? — здивовано спитався Матійко, обережно стискаючи в долонях свою мишку. Вуси пана учителя наїжилися, паличкою неспокійно забарабанив по столі, брови грізно збилися у нього над носом. — Іди на двір! — процідив він крізь зуби. Матійко в мить щез за дверима. Шум в класі вже поступово втихав, коли Матій ко, захеканий, повернувся назад. Моргнувши на дітей, він по-воєнному докладає пану учителеві: — Все в порядку: мишку пустив на дворі. Докінчення на обкладинці НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
