Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
C. C.: Враження колосальне! Для мене, молоденької учениці з фарм, відкрився новий чарівний світ, усе було цікаве й захоплююче — і українознавчі курси, і засідання Каменярів, і товариське співжиття, і величаві щорічні Всенародні З’їзди з участю кілька сот народу, на яких у доповідях і дискусіях обговорювано справи українського життя. А вже зокрема припав мені до душі студентський клич, що на всіх зібраннях ми гуртом унісоном вигукували: ’’ПУГУ! КОЗАКИ! В САСКАТУНІ БУРСАКИ! ДЛЯ НАРОДУ РОСТУТЬ СИЛИ В СЛАВНІЙ БУРСІ ПЕТРА МОГИЛИ! БУРСА-БУРСА, БУР-БУР-СУК! САСКА- САСКА-САСКАТУН!” Під впливом інститутського виховання, що ним керував тодішній ректор Василь Свистун, а йому допомагала студентська Рада, що складалася з кількох старших студентів університету, в мене закріплювалося бажання працювати для народу. Якою та праця мала б бути, я й сама не була певна. Вже тоді я відчула потребу звернути увагу на україн ську жінку, щоб вона упевнилася в своїй вартості як самостійна повноцінна людина і зайняла належне місце в суспільному житті. Я бачила, що дівчата в Інституті не такі сміливі, як хлопці, не почувалися певними себе, не займали провідних позицій в студентській діяльності. У зв’язку з такими думками про жінку мене особливо зацікавив курс домашньої економіки, що я брала в середній школі (гай скул). Я ніколи перед тим не уявляла собі, що домашні науки можуть бути науковим предметом на академічній висоті, як і інші курси. Під впливом того курсу в мене блиснула думка, що між наукою домашньої економіки і змаганням жінки вийти поза свій поріг ширше в світ є спорідненість. Це поглибило моє заці кавлення домашньою економікою як науковим предметом. П: Чи ці погляди вирішили Ваш вибір домашньої економіки як звання? С. С.: Ні, це прийшло пізніше, бо в моїм житті зайшла тоді зміна. 1921 року я одружилася з новопризна- ченим ректором Інституту Юліяном Стечишином. Одруженою, я далі продовжувала свою освіту, закінчила середню школу, учительський курс, учителювала три роки і при тому виховувала маленького синка. Будучи дружиною ректора, я була зобов’язана допомагати йому у вихованій ділянці Інституту, викладати на курсах українознавства, наглядати над дівчатами в роді настоятельки, провадити з ними курси вишивок, писанок, заступати ректора в часі його відсутности.Все це була добровільна праця без винагородження. Тому що я відповідала за виховання дівчат в Інституті, я бачила потребу допомогти їм набрати віри в себе і свою вартість через промови, дискусії, читання тощо, як важливий крок підготов- лення до провідництва в українських околицях. В тій цілі, за моєю ініціятивою, зорганізовано в Інституті Товариство Могилянок 1923 року, яке відіграло велику ролю в історії українського жіночого руху в Канаді. За старанням провідних могилянок заісну- вало в Саскатуні 1923 року Жіноче Товариство, яке стало зразком і спонукою організувати подібні това риства в українських околицях, з чого розвинувся масовий жіночий рух в Канаді, а це довело до формування першої в Канаді крайової жіночої організації СОЮЗУ УКРАЇНОК КАНАДИ на жіночім з’їзді в Саскатуні 1926 року. Я була у проводі цього руху, очолювала Союз Українок Канади поверх дев’ять років, була першою редакторкою жіночої сторінки в ’’Українському Голосі” Пізніше була редакторкою відділу ’’ДОВКОЛА ДОМУ" впродовж 25 років. Почуваюся дуже вдоволеною, що Союз У. К. виріс на велику силу. При тій всій громадській праці я ще й доповнювала свою освіту в університеті. П: Як Ви погодили Ваше родинне життя з такою широкою громадською працею і студіями? С. С.: Як знаєте, в тих давніх часах не було прийнятим, щоб одружена жінка вчащала до школи, тому дехто дивився на мене критично. Але я була дуже щаслива, що мала доброго і розумного чоловіка. Він радів, що в мене було бажання про довжувати освіту і заохочував мене та помагав, зокрема, бувало, допомагав і в праці Союзу Українок, якщо заходила потреба. 1929 року він покинув працю в Інституті, записався на студії прав в Саскаче- ванськім університеті, ми перейшли на приватне мешкання і всі троє, включаючи малого синка, ходили до школи. На ті часи це справді небувале. Тому я вважаю, що я була ’’визволена” ще в тих давніх роках, коли не було модним говорити про визволення жінки. 1926 року я записалася на курс гуманістики на університеті, а в додатку ще й побирала повний курс домашньої економіки, що мене особливо цікавила, і закінчила студії 1930 року, отримавши ступінь В. А. В тих роках українські дівчата тільки починали ціка витися університетською освітою, і я була перша українка-абсольвентка того університету і перша українка в Канаді з освітою в домашній економіці. Після ґрадуації університет дав мені працю лекторки домашньої економіки на провінцію в так званім ’’Екстеншен Департаменті” На ті часи така посада для українки вважалася надзвичайною, бо асимі ляційна акція та упередження до людей чужи нецького походження діяли повною силою. П: Чи можете сказати дещо про цю працю? С. С.: При університеті діяв окремий департамент, який провадив безплатні курси на провінції в ділянці рільництва і домашніх наук, а періодично такі курси відбувалися в університеті для людей з провінції. Тому, що я українка і розуміла потреби українського життя, мені припоручено відвідувати переважно українські околиці і там організовувати для жіноцтва одноденні або дводенні курси, до яких входили лекції і демонстрації про відживу, харчування, товарознавство, консервування продуктів, устатку вання помешкань, добір меблів, вишивання, плетення тощо. В українських околицях я все включала до курсу практичну лекцію про українські вишивки і мережки — техніка, кольори, примінення до сучасних потреб. Я возила з собою збірку вишивок. Відвідуючи Західню Україну 1928 року з моїм чоловіком, я закупила багато зразкових вишивок в Українськім Народнім Мистецтві у Львові, що мені Ірина Павликовська допомогла вибрати. Пізніше рік за роком я доповнювала збірку новими зразками. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
