Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Саме на цих вишивках курсанти взорувалися з добрими наслідками, бо, крім хрестикового вишиття, спопуляризувалася техніка низинки, яворівки і заволікання, а до того відчищено вишивку від небажаних чужих впливів, що її спотворювали. Я ма ла вільну руку влаштовувати курси там де я вважала відповідним, отож я все вибирала місцевості, де вже існували відділи Союзу Українок Канади, якого я тоді була крайовою головою. При нагоді курсів я під тримувала організаційну працю на місцях. Коли наша родина збільшилася ще двома дітьми, я працювала тільки сезоново до кінця другої світової війни, а вдома мені допомагала домашня помічниця. Після війни я 25 років була редакторкою ’’Довкола Дому” в ’’Українському Голосі” і приготовляла куховарську книжку. П: Нам було б цікаво знати, що спонукало Вас опрацювати куховарську книжку. С. С.: Думку про цю книжку висунула Ольга Войценко з Видавництва Тризуб, що видає ’’Україн ський Голос”, до якого під час і після другої світової війни вдавалися мішані подружжя, особливо наші вояки, одружені з неукраїнками, за англомовними приписами наших страв. Ольга Войценко була тоді головою Союзу Українок Канади, а я редакторкою ’’Довкола Дому”, в якому я постійно помішувала приписи. Вона звернулася до мене зібрати й при готовити їх в англійській мові до видання. Мені страшно було брати на себе такий великий труд, і я відмовилася. Тоді вона піддала гадку приготувати приписи збірними силами як організаційний проект, а саме запросити до співпраці одну або дві фахові сили, а за готовими випробуваними приписами звернутися до Відділів. Мені виглядало, що такий плян можливий до здійснення, і я згодилася взяти на себе відповідальність за цілий проект. Отже запросила до співпраці Йоганну Михайленко і Лесю Івасюк, а Централя подала до відділів звернення за приписами. З цих великих плянів вийшла повна невдача на самім початку. Обидві пані мали перешкоди і не могли пристати до праці, а від відділів було так мало приписів, що не було з чого вибирати, бо більшість з них складалася з сучасних канадських приписів, які не відповідали потребам заплянованої книжки. Я була просто в розпуці, бо вже почала призбирувати приписи і робити опити серед пань з нової іміграції про характер харчування в тих частинах України, звідки вони походять. З того всього я взялася сама до праці без допомоги. П: 3 якими труднощами ви зустрічалися в процесі праці? С. С.: Найбільше мороки завдала мені переміна європейської ваги на канадську міру на горнятка, ложки та на вагу фунтами й унціями. Деякі приписи я вибирала з галицьких куховарських книжок та з річників "Жіночої Долі” і ’’Нової Хати”, а такі приписи треба було по кілька разів випробовувати. Я так само зверталася з приписами до пань, що мали славу добрих господинь. У випробуванні приписів допома гали мені пані що я на них могла полягати. П: Як довго Ви працювали над виготовленням рукопису? С. С.: Поверх шість років. Книжка вийшла 1957 року, а тепер у продажу восьме видання. Ця книжка здобула велику популярність тому, що, крім збірки приписів, вона дає інформації з української культури, народніх звичаїв, обрядів, вірувань, фолкльору тощо. Ніяка українська книжка на мала стільки прихильних рецензій і відгуків в англійській пресі в Канаді, як "Традишенел Юкренієн Кукері”. При тому скажу, що приготовляти куховарську книжку це не така легка справа, як може здаватися. Приписи мусять бути точні. Бувало так, що я не могла спати, бо привиджувалися мені приписи, ложки, горнятка. Часом я зривалася вночі записати, що ось у тому або іншому приписі забагато рідини, є якась інша неточність. Нервова втома мене обезси- лювала. Але я якось все це пережила і радію, що книжка вийшла успішною. Інтерв’ю добігає до кінця. Мені ще цікаво чи можна наші українські приписи перемінити на мало- кальорійні? Пані Савела всміхається й каже: ”Ви питаєте, як можна ласувати українськими кулінарними спеціяльностями і не прибувати на вазі. Ой не вдасться, не вдасться... Треба при тримуватися строгої контролі... Я таксамо мушу вважати на кальорійність, бо живу сама (я вдова), діти розійшлися по світі і часом з нудьги переходжу міру, ласую... Відкладаю листа. ’’Усього Вам найкращого з проблесками молодої весни”, пише на кінець пані Савела Збираю усі картки. Кладу в коверт, несу до редакції ’’Нашого Життя”... Стипендія на педагогічний курс УВУ ПОДЯКА ТОВАРИСТВО ’’РІДНА ШКОЛА” НЬЮАРК-ІРВІНҐТОН оголошує стипендію на педагогічний курс при Українському Вільному Універси теті в Мюнхені, Німеччина, враз із коштами перелету. Курс запляновано від 18 липня до 12 серпня 1977. Стипендія призначена для бажаючих вчити в нашій школі Українознавства Зголошення з життєписом слати на адресу: RIDNA SHKOLA 1015 Sanford Ave., Irvington, N.J. 07111 Скпадаю щиру подяку родині, приятепям, Хвальній Управі, і паням союзникам 59 Відділу СУА за від відини дружини в шпиталі та прислані листи, побажання скорого видужання, за книжки і цвіти. Спеціяпьно сердечно дякуємо Вп. п. докторові А. Лемішці за віддану лікарську опіку, так у свойому бюрі, як і у шпиталі. З вдячности складаю на Пресовий Фонд журналу ’’Наше Життя” 10.00 дол. Ольга і Антін Траски НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1977 9
Page load link
Go to Top