Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
ВЕРТЕП Д о р о г и м Д о н я м і С и н о в і до р о д и н н и х п а м 'я т о к Мама СВЯТА НІЧ — НІЧ ЧУДЕС. На столі догоряють свічі. В мешканні тиша й півсумерк Від’їхали діти з унуками, замовк гамір і сміх. Батько-дружина (чоловік) відпочиває. Сиво волоса жінка сама. Вона, хоч утомлена, не може спати, бо в ній розбуджені цього вечора всі фібри душі. Примикає очі, щоб більше сконцентруватися на тих споминах, що в її уяві, як на чародійній стрічці, пере суваються сьогодні так яскраво і такими свіжими, живими картинами. Кімната наповняється голосами далекими, а рівночасно близькими-рідними, що дзвенять навкруги неї, як божеська симфонія... Різдвяна містерія — здається, перша, що залишилась у її пам’яті донині. Було їй тоді не більше чотирьох років. Кінець війни. Батька призначають на працю у Лемківщину. "На шпилі гір, неначе лата, Пришите до лісів село”. (Антонич) Село Бересть. Зима. Все навкруги: гори, ліси, ха ти — засипані блакитно-сріблистим снігом. Не видно стежок. Але колядники промощують собі в цей морозний вечір дорогу. В сінях дзвінок, ідуть з вертепом. Входять засніжені в теплу кімнату. Молодший брат на руках у батька. Вона тримається маминої сукні. Ясла. Стаєнка. Дитя на сіні. Над Ним похилені постаті Марії і Йосифа, побіч вівці, осел, навколішках пастушки. Ясла освітлені.* Постаті яскраві, як живі. Зачароване дівча не зводить з них очей. Знечев’я над яслами починають діятися якісь дива: з’являється коза, що чомусь так дерев’яно стукає ногами, чорт з розгойданим хвостом. Він скаче, щось говорить. Ні, кричить. Стає страшно. — Мамо, чому він тягне Гершка за бороду? Гершко добрий, учора приніс нам рибку. Дівча опиняється на руках мами і чує її голос: — Дивися вгору, на звізду. І справді, над яслами, над колядниками крутиться, мерехтить, блищить велика золота звізда. Дитя задивлене в цей блиск. М’яка долоня при гортає його до грудей. О, як солодко, як безпечно засипляти на маминім рамені, в м’якім теплі пахучо го мережива і сяйві золотої звізди. "Народився Бог на санях В лемкімськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у кресанях І принесли місяць круглий. Тешуть теслі з срібла сани Стелиться сніжиста путь, На тих санах, в синь незнану Дитя Боже повезуть”. (Антонич) їдуть до бабуні на Свят-вечір. Ні, летять. Коні- змії рвуть залубні по замерзлій ’’цісарці”, порскають весело, дзвінки співають сріблистими перекликами веселу колядку. Місяць ’’вівсяним колачем лине по небі". Свят-Вечір. Хатинка вся освітлена, пахне сіном, ялівцем і воском. Довгий стіл, під ’’портом” сіно, на долівці сіно. З’їхалася вся велика родина. Тут і до машні: глухонімий Тимко всміхається сьогодні щасливо, тут же і фірман, пастух, п’ятеро малих сиріт, яким маму забрала "гішпанка”, а бабуня при горнула бездомних. Найстарша з них Антошка в пишнім вишиванім ’’горсеті” і коралях (Ах, мрія-мрій такий горсет та коралі' Але все кажуть: — ти ще замала!). Всі засідають. Тільки бабуня стоїть владно в головах стола струнка, висока, і такими, як у мами синіми, тільки грізними очима, дивиться на всіх. Усі вмовкають. Бабуня христиться тричі і просить їх ’’пригощатися”. Ох, яка мука, як довго треба сидіти, скільки страв! Нарешті строкатий півень усміхається до дівчати з порожньої тарілки. Вона підносить її. На скатерті під тарілкою золотиться дукач! До намиста! Діти кудкудакають у сіні під столом. Молодші брати кулаччять дівча, здирають з волосся синю стрічку. Мала, з плачем, опиняється на маминих грудях. М’яка рука пригладжує її волосся, м’який го лос заспокоює: — Цить, не плач! Підростеш — дістанеш ґорсет і намисто! ... Ніколи не діждалася корсетки зі золотом шитими колосками і маковим цвітом, ані намиста... Дукач-щастя покотився в темну щілину безвісти... Її дорога бабуся лежить на зарослім бур’яном цвинтарі при спаленій церкві. Спорохнявів і звалився хрест. Її рід розбитий, знівечений, розпорошений по всьому світі. Тільки Антошка-активістка згадала весь рід ”по радіо”, оскаржуючи багачів за кривди і знущання над убогими... "О молодосте, ти одна Незаплямована й хороша". (Антонич) А коли дівчаті з куцої кіски виросли коси й оповили її голівку, різдвяні святкування перенеслися на батьківщину тата, на золоте Поділля. Багате Поділля, а вони, зубожілі, у місті. Але моло дість не знає вбогости. Вона ж саме багатство і не вичерпаний скарб щастя. Кожне Різдво — одна ве лика радість, що розпалювала кров і ущедрювала серце. І сяюча ялинка і все якийсь дарунок під нею. ("Мамо! Чи справді Янгол помагав тоді Тобі?”) І крутилася золота зоря і ходили колядники, і лунав радісний сміх і спів і все навкруги було самим добром. А батьківський дім давав тишу й безпеку. НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1976 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
