Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
Кедрин, Іван. ’’Життя — події — люди”; спомини і коментарі. Нью- Йорк, "Червона калина”, 1976. 724 стор. 20.00 дол. Іван Кедрин-Рудницький — одна із найзамітніших постатей українського журналістичного світу. Перед другою світовою війною він був головним полі тичним редактором найвпливовішого українського щоденника в Галичині "Діло". В Америці повних двадцять літ працював у редакції щоденника "Свобода”. Іван Кедрин-Рудницький — теж визначний політичний і гро мадський діяч. Народжений в 1896 році в Галичині, він був свідком і спів учасником української національної революції в східній Україні. В повоєн ні роки студіював історію на віден ському університеті; пізніше, в роках 1925-1930 був кореспондентом ’’Діла” та секретарем Української Парля- ментарної Репрезентації у Варшаві. Іван Кедрин-Рудницький був впли вовим діячем української галицької політичної партії УНДО:, теж і на еміґрації він був увесь час активним в українському політичному житті і під сучасну пору є головою Української Національної Ради. Родина, що з неї вийшов Іван Кедрин, дала цілу низку високо- заслужених для української культури постатей: сестра Мілена Рудницька була послом до польського парля- менту та однією із маркантніших дія чок українського жіночого руху, брат Михайло Рудницький був визначним літературознавцем та головним арбітром літературної критики перед воєнного Львова, брат Антін Рудниць кий вславився і в Україні, і в Америці як дириґент і композитор... Книга Івана Кедрина має під заголовок: "спомини і коментарі". Сам автор, мабуть, розумів, що не було б вірно схарактеризувати цю книгу, як просто "спомини". Читачів, які спо діваються в книзі мемуарів знайти нанизані на хронологічну канву спогади про особисте життя автора, описи яскравих епізодів і зустрічей, конкретні й кольоритні зображення того фізичного й психічного довкілля, що формує світогляд і особистість людини, та врешті критичну, а пере дусім щиру сам оаналізу, що допомогла б розуміти автора та його філософію життя — таких читачів понад 700-сторінковий том Івана Кедрина, може, і розчарує. Книгу "Життя — події — люди” можна б визначити, як коментарі на тлі спо гадів: це передусім рефлексії на полі тично-громадські теми заслуженого й досвідченого громадянина, який із перспективи свого досвіду і свого віку оцінює політичні події, громадські інституції і рухи і свою участь у них. Найобширніше й найцікавіше потрактована в книзі тема українсько- польських стосунків, зокрема у часі між двома світовими війнами. До цієї центральної своєї теми автор додав теж і цікаву документацію, напр. список українських послів і сенаторів у польському парляменті, текст дого вору між українською і польською повстанськими арміями в час війни тощо. Іван Кедрин є не від сьогодні у першому ряді спеціялістів від україн сько-польських справ і на його комен тарі та погляди у цих справах дослідники напевно будуть покли катися і в майбутньому. Іван Кедрин аналізує і коментує теж і події з періоду українських визвольних змагань, з'ясовує своє становище та висловлює свої аргу менти "за" чи "проти” до багатьох дразливих та контроверсійних питань української проблематики минулого і сучасного. В сфері його зацікавлень і гетьманська держава 1918 року, і розкол в ОУН, і політика УНРади, і патріярхальний рух на еміграції, і справи таких установ, як ЗУАДК, НТШ і УВАН, "Свобода", УККА, тощо. В книзі можна знайти теж характе ристики багатьох політичних і гро мадських діячів (— індекс імен нараховує біля півтори тисячі зга даних у томі прізвищ!) Особа автора та його широкі заці кавлення, контроверсійність пору шених питань та багатство згаданих осіб викличуть напевне велике заці кавлення цією книгою серед широкого круга читачів. Марта Тарнавська З КНИГИ ІВАНА КЕДРИНА ’’ЖИТТЯ - ПОДІЇ — ЛЮДИ”: ”... всі ми з гуртом інших нам подібних письменників і журналістів, сходилися постійно у каварнях, голов но каварні "Центральній” на тодішній Бернардинській площі, на розмови за скромним чаєм. Пригадую, як нині, як раз приїхав до Львова кревний одного з нас, один духовник-декан, і з широким жестом заявив: "Я фундую! Кельнер — шість чаїв для панів без цитрини і один чай з цитриною для мене!”. Цитрина до чаю коштувала окремо один ґрош (цент). Той "один чай з цитриною для мене” залишився на довгий час символом велико душного жесту у крузі львівських боге- містів”. ”... Я мав з Новаківським інший досвід. Я заходив, бувало, до його робітні, бо це була справжня насолода дивитись на чудові образи, в яких сполучались динамізм, романтична символіка й ніжність імпресіонізму краківської школи Мальчевського-Виспянського- Вичулковського. Дивлячись на портрет його покійної дружини, пре гарної жінки закутаної у барвисту хустку, я запитав його: "Я знаю, пане професоре, що ви не продаєте образів, але все ж, скільки ви захотіли б за цей портрет?”. Новаківський погладив бороду, подумав і відповів: ”Та яких 10,000 долярів”. Склалося так, що я саме недавно їздив до Лодзі і Бєль- ська з прогулянкою журналістів заці кавлених страйком у польському текстильному промислі, і ще стояв під враженням того, що там побачив і пережив. ’’Пане професоре, кажу, тепер за 10,000 долярів можна купити цілу текстильну фабрику з маши нами”. Новаківський мало мене із сходів не скинув, що я посмів обра зити його, порівнявши його образ з якоюсь там паршивою фабрикою...” ...’’постійний коректор "Діла” Михайло Лотоцький... мав філософську вдачу і на всі громи, що сипались на його голову від усіх головних редакторів "Д іла” за пропущення таких-то друкарських помилок, завжди від повідав із стоїчним спокоєм: ’’Газета є на те, щоб у ній були друкарські помилки". НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1976 19
Page load link
Go to Top