Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
РИМ, ЧУЖІ МІСТА І НАШ І Л Ю Д И ЗОЯ КОГУТ (спогади з подорожі) П р о д о в ж е н н я Бачила я й Папу Римського! Навіть зовсім несподівано. Повезла листи, щоб вкинути на ватиканській почті, яка міститься перед Базилікою св. Петра, а на площі тисячі народу. Кажуть: Папа буде на Службі Божій. Зайшла і я до церкви, пригадавши приповідку: "бути в Римі і Папи римського не бачити!” Дібралася до самої середини, раптом відчула запах ладану і звідкільсь, згори, могутній хор ангольськими голосами наповнив церкву. "Віва ді Папа! Віва ді Папа!" залунало хвилями. Почулась буря оплесків, що в храмі звучали якось дивно. Над головами на ношах, в позолоче ному кріслі сиділа, мені здавалось, втомлена й знеможена невелика постать, благословляючи народ. "Віва ді Папа!” — лунало все голосніше, оплески лящали в вухах і раптом все притихло. Деякі люди, на диво, почали штовхатись до виходу. Ще дехто старався протиснутись до переду, дехто витягав фотоапарати, або цукорки для дитини, мама сварилася на своїх нащадків, хтось сказав: "О гі іс со смол!”, хтось зауважив: "ер зігт зо мюде аус!”, дитячий голос запитав: "а почему у нево такая високая шляпа?" "відзіш, Янек, то бил свєнти Папа!” — і разом з багатьма вийшла з храму і я. Незабутній Риме! Сидячи в моїй кімнаті і прислухаючись до нічного гомону цього бурхливого міста, я написала в листі додому: Знаєш — Рим такий комічний, Патетичний, поетичний, Історично-романтично-героїчно-прозаїчний, Непорочно-грішно-вічний, Знаєш, любий, Рим цей — вічний! і блукають тут по Римі Кардинали, Нікодими, Грішні, Й ті — несогрішимі, (не вкладаючись у рими...) Що із власного порога Перескочили вже — Бога! Й перескакують потішно Нашого Остапа Вишню, Що, поглянувши з віконця, На якесь там людське чадо, Мовив: "Вибачте! Та задом Ви заслонюєте сонце!.." Ну і Рим! Це ж дивне диво! Кокетливий, юродивий, А як вдуматись логічно- Він на диво далі — вічний! Хоч підкуплений чужими, Хоч підкопаний своїми, Знаєш, Рим — є далі Римом! В останніх днях мого побуту в Римі я поїхал^ (через туристичну аґенцію "Амерікан Експрес”) на прогулянку: Неаполь, Помпея, Соренто, Капрі, Анакапрі. Наш ”гайд” Роберто (що має двоє дітей, жінку, яка його лишила, вирізаний апендікс і любить цукіні з часником та свою сестру в Арґентіні) обтріпаними жартами заважав в автобусі спати. Дощ лляв, як з відра. Після п’тигодинного колисання в автобусі ми прибули до Неаполю. Скорий обід і від’їзд до Помпеї. Помпея мене приголомшила. Я все думала, що це — ну, кілька десятків розкопаних домів, кілька вулиць і пара нечемних малюнків в старовинному заведенні певних дівиць. Але перед очима розляг лось велике місто! Цікаво, що на мене воно не зро било враження міста — музею. Здавалося, що мешканці доперва недавно стрімголов залишили його і в нім залишили частину себе. Ще свіжі барва ми малюнки в домі ’’Містерій". Фонтана, здавалось, тільки що перестала "фонтанити”, мозаїка підлоги, при вході до ’’дому пса”, з дбайливо окресленою силюеткою чорного пса на білому тлі, перестерігає небажаного гостя. Ось вам червоною фарбою напис на стіні — мабуть пропагандивний лозунг для пере виборів в Сенаті. Ось темноволосий помпеєць в білій тозі за прилавком з жовто-золотистими паляницями — це напевно пекарня і тому кам’яні млини й полич ки для печива зовсім самозрозумілі! Ідемо зручними сходами в підвал чиєїсь хати. Там, під склом, відливки розкопаних людей з за костенілими від страху обличчями. Вони якось не пасують до цілої атмосфери дбайливо заплянова- ного міста, де ще видно труби водопроводів, де вули ці, виложені каміннями, блищать на сонці і до заведення ’’певних дівиць” витоптана тисячами незнаних ніг стежка в камені хідника. А в самому "за веденні” — малюнки, що своєю реалістичною свіжістю захоплювали всіх членів прогулянки чоло вічого роду! (Жіночий рід свого захоплення голосно не виявляє...) Між іншим, малюнки ці досить чемні, порівнюючи їх з нинішніми фільмами й фото графіями в легальній пресі. Чотири години ходили ми вулицями й будин ками Помпеї і обійшли, як казав провідник, (а ми переконались після пляну) лише меншу третину розкопаного міста. А скільки ж лежить ще не розкопаного! Ночували в люксусовому готелі в Соренто, дивлячись на місто крізь вікна з балькону. Вранці автобусом, потім корабликом а при кінці маленьким човном (по чвірці) поїхали до ’’Ґротто Азуре”. Перед вами велика скалиста гора з маленьким отвором — в човні треба лягати на підлогу, коли в’їжджаєте в отвір. Відчиняєте очі, випростувавшись, і думаєте: 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
