Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
р и с . Я р к о К о за к УКРАЇНСЬКА РІЗДВЯНА ЛЕҐЕНДА ПРО СВІТЛЯЧКА Не пам’ятає народ, коли тут три берестки виростали... Вони стояли під горбочком коло берега, там, де річка Вовча зігнуте коліно мала, прудко текла прозора вода, а навколо цих трьох берестків степ, широкий степ... Вітерець колихав ковиль і нагинав перед берестками. Під зеленим гіллям відпочивали зморені мандрівни ки, крамарі, рашівці та хустиниці з тяжкими торбами за плечима — вони несли хустки. Приходили ченці й черниці — вони давали молитву і добре слово кожному. Так проходили століття. З часом зродився хуторець під берестками, над коліном Вовчої, придбав і назву ’’Берестки”. Берестків давно нема, а хутір Берестки стоїть. Тут живе самотня бабуся Орина. Час від часу відвідують її діти, давно одружені. Кожному приємно після щоденної праці в місті відпочивати в матері на березі Вовчої, але й Вовча тепер не така — вона перегороджена греблею для електрівні, і перед хатою бабусі Орини великий простір води, як море. Досить місця купатися влітку, а взимку рибку з-під льоду піймати. Бабуся має власну кізочку, що дає їй молочка. Бабуся взяла дійничку, щоб подоїти кізочку, за нею пішов й маленький онучок Сашко. Він прислухався, як м’яко гурчить молочко в дійниці — бабуся доїть. — Бабусю, — обізвався тихенько Сашко, — на вашу руку муха сіла, вона світиться! — Дитинко, це не муха, це світлячок. — Який світлячок? — Я скажу. Бабуся скінчила доїти, напоїла онука молочком, пригорнула його до себе й почала розказувати: — ... Тихо і спокійно було у Віфлиємі, але ніч була холодна, коли народився Ісус Христос. Мати Його Марія мала лише відкриту стайню для захисту. Вона тут зібрала сінця, щоб прикрити Своє Дороге Єдине, але більше нічого не змогла знайти. Прийшли віл та осел, лягли близько до ясел, де лежав Народжений Христос, вони нагрівали своїм теплом Народже ного. Прилетіли голуби, розкрили свої крила над Дитиною, укрили м’яко і гріли своїм пір’ячком. Прилетів манюсенький жучок. Він стурбовано дивився навколо, як помогти? Чим нагріти Дитину? Але нічого не знаходив. Зажурився маленький жучок: — Дуже я маленький — нічого не зможу зробити... Але все ж надумав... почав працювати, тяжко було йому, але він вніс до стайні маленьку суху квітку й додав її до сіна, що гріло Дитину. Дитина простягла ручку і торкнулася до жучка. В той же час промін засяяв над маленьким жучком, як благословення з неба... і з тієї ночі світлячок світить світлом м’яким, ніжним, як світить промінь місяця... Марія Жижка НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1976 43
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
