Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
НОВИЙ РІК У "ДОМІ НЕВОЛІ" Наші думки у цей час з тими, хто на Батьківщині і поза нею зустрічають Різдвяні Свята та Новий Рік у в’язницях, концтаборах, на засланні. Нижче подаємо нотатку Чорно- вола з "Буднів мордовських таборів” (Хроніка таборових буднів. Вид. "Сучасність”, 1976). ЧОРНОВІЛ: Отож, на російські простори вийшов 1975 рік. Ротаційні машини викидали мільйонові наклади газет — з новорічним зверненням про соціялістичну демократію, про розрядку, про нові трудові успіхи... Під удари годинників підношено келехи, виго лошувано тости. А на островах Архіпелагу ГУЛаг панували тиша і благодать. У бараках з задушливим повітрям (норма 2 м 2 на особу) важким сном спали змучені роботою зеки. Хтось крізь сон стогнав, пере слідуваний кошмарами. І зимовий вітер похитував ліхтарі над ’’заборонкою”, вихоплюючи з темряви прикрашений сніжинками колючий дріт. І тоскно перегукувалися на вишках вартові. А в ’’очку” тюремної камери у Львові, де я зустрічав Новий рік, час від часу появлялося уважне око наглядача. Усе відбувалося в тому виробленому десятиліттями одноманітно-мертвотному ритмі, якому спритні політики підшукали красний евфемізм — "вірність укладові і звичаям країни”! ПЕНСОН: Так, неволя не тішить різноманітністю. Цей рік у зоні починався, як і попередні. По кутах барака пили різдвяний чай (чай — незамінний супутник усіх табо рових святкувань); потім українці 12 січня за встановленою традицією відзначали третю річницю останнього погрому на Україні. Тими самими вибоїстими дорогами везли 17 січня в ПКТ Лісового, а 24 січня в ШИЗО Залмансона. Л И С Т В ІД РЕДАКТО РА ’’Н А Ш О ГО Ж И Т Т Я ’’ НА ПРОЩ АННЯ СТАРОГО РОКУ Хотілося б на прощання старого року та при зустрічі з но вим роком сказати щось радісне та веселе. Хотілось би похвалитися успіхами, досягненнями, сказати про те, що і наскільки з наших плянів пощастило нам виконати, що здійснилося з того, про що ми думали чи навіть мріяли. Хотілось би широко розгорнути пляни, сподівання та надії на майбутній рік. Але хоч мене вважають непоправною оптимісткою, а дехто каже, що, мій оптимізм переборює не одне, то не дуже то оптимістичний настрій товаришить ме ні, коли складаю це останнє в цьому році число. Тривожать мене дві справи, зв’язані з редагуванням та видаванням нашого журналу. Очевидно, можна б їх вичислити більше, але йдеться про дві, від яких посередньо або безпосередньо залежать інші. Перше це справа професійного журналістичного доросту. Дописувачів у нас багато, але журналістів, публіцистів чи письменників з молодшого покоління майже не маємо. Сама техніка видавання журналу вимагає знання. Це сьогодні окрема професія, і тільки в нашій дійсності виконують усе одні й ті ж люди. А молодь, навіть якщо кінчає відповідні школи, то шукає праці в американських установах. Правда, існує маленька група тих, хто пробує пера, яку назвали ми "Молодою музою" ін іц іа т и в у до постання цієї групи дав 82-ий Відділ. Це студенти, які пробують пера теж українською мовою. Ми запрошуємо інших приєднатися до цієї групи, навіть з поза Нью-Йорку можна ж присилати свої дописи до редакції, і на сходинах "Молодої музи" ми можемо їх обговорювати, поправляти та й друкувати. Але, крім того, треба постійних фахових працівників, яким можна б згодом передати редагування "Нашого Життя”, а таких покищо нема. Друга турбота — це фінансова ситуація журналу. Ніякий періодик, який не має доходу з оголошень, не мо же вдержатися без додаткових фондів. Самі передплати вистачати не можуть. Навіть щоденники, які мають свої друкарні та приймають оголошення, і ті не можуть вдержатися без допомоги інституцій, які їх видають. Правда, запляновано "запасний фонд "Нашого Життя”, але, будь ласка, пригляньтеся, як помалу він росте. Пресовий фонд теж не дуже напливає. Був плян знаходити фундаторів поодиноких сторінок, наприклад "світлички” чи вишивки тощо, але він досі залишився в сфері плянів. Але, навіть поминаючи ці додаткові фонди, самі передплати напливають дуже нерегулярно. Довжників є на кілька тисяч долярів. Правда, мали ми деякі ускладнення з експедицією, через які реченець вплачення передплати не завжди був вписуваний але ця справа вже наладнується. Очевидно, є такі читачі, які знову ж невдоволені нашим журналом. Одні скажуть, що надаємо забагато уваги справам організації, інші твердитимуть, що, навпаки, замало пишемо про працю відділів, скорочуємо дописи то що. Але, коли б журнал перестав виходити, бо не було б ко му його редагувати або не було фондів на його видання, то наші читачки напевно відчули б брак журналу. Завжди недоцінюємо те, що існує, до чого ми звикли. Тут мусимо сказати, що, хоч бувають такі листи до Редакції, які нас критикують, але багато є таких, особливо з дальших околиць (в тому часто від мужчин-читачів), де пишуть нам про те, як очікують на "Наше Життя” і що воно завжди приносить щось цікаве. Це піддержує нас трохи в нашій праці. Закінчуючи рік, складаючи це останнє в цьому році, збільшене, число, хотілося поділитися з читачами хоч малою частиною турбот. Але тим більше хочеться побажати всім вам оптимізму, надії і здійснення Ваших бажань! З Новим Роком, з новим щастям, на все добре! Редактор "Нашого Життя" М * Л { Ш Л . 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ГРУДЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
