Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Підстави збереження української духовости У лютому 1964 р. Комісія Су спільної Опіки СФУЖО перевела у Дітройті дискусійний вечір. Те мою його було — „Які труднощі маємо у збереженні української духовости?" Підставою до дискусії було о- питування, передене в україн ських школах Дітройту зимою 1963 року. Опитування охопило 116 юнаків і юначок. Анкетні листки мали декілька родів пи тань. Та тут було важне те, що — як вийшло з опитування. —- знан ня української мови і предметів українознавства є незадовільне. Анкета виказала також, що в пер шу чергу українська родина не є свідома своїх обов’язків у збе реженні української духовости. Діти мало читають. Наприклад у групі з 34 учнів всього один учень вичислив 10 прочитаних книжок. Діти моляться, сповідаються та говорять із приятелями англій ською мовою. На 34 дітей всього 12 молиться по-українськи, спо відається рідною мовою тільки 6, до товариств належить тільки 18, анкету українською мовою випов нило тільки 6. Це тільки одна гру па з опитуваних дітей. Але й ті відповіді 'повинні застановити у- країнську родину, а в першу чер гу українську матір, що за той стан відповідає. Чому саме Комісія Суспільної Опіки займається тією пробле мою? Сьогоднішня Суспільна Опі ка чи радше Суспільна Служба, як її називають, це не тільки не сення помочі потребуючим. Це піклування суспільством під кож ним оглядом, це дбання про здо рову суспільність у найширшому розумінні. Щоб дійти до потреб нашої громади, та відповідно їх розв’язати, ми в першу чергу му симо знайти відповідь на те, на скільки українська спільнота у новій системі поселення має те, що їй тільки притаманне — свою духовість. Адже кожна нація від різняється від іншої своєю духо ві стю. Живемо у чужому довкіллі. Мо ву цього довкілля наші діти му сять знати. Та перед нами, що хо чемо зберегти українську духо вість, та передати її нашим дітям, встає питання: Чи можливо збе регти її без знання рідної мови? Питання стає ще більш актуаль ним по тім, як Вселенський Собор став на становищі вживання жи вої розговірної мови у св. Літур гії та у церковних Богослужбах. Німецький філософ та письмен ник Гердер пише: „Чи є в, народу щось ціннішого від мови батьків,? В ній міститься все інтелектуальне багатство традиції й релігії". Українська мова, молитва, зви чаї, література — це все творить духа нації. Чи можна бути укра їнцем, не маючи доступу до тих джерел? Чи все це можна засвої ти собі у перекладах, яких до речі немає та й чи це витворить укра їнську духовість? Виховувати ди тину на українця мусимо при по мочі ясно окресленого ідеалу України. Дитина не росте тільки у родині, школі, церкві чи іншому середовищі, але всі ті чинники, згармонізовані разом, свідомі са мої ідеї виховання, творять те, що педагоги називають системою виховання. Та щоб та система да ла позитивний вислід, всі вище згадані чинники повинні співпра цювати. А виховання, щоб було повновартісне, мусить бути опер те на ідеалістичному світогляді, підставою якого є любов до Бога та служба своєму народові на за саді — „своє люби, а чуже ша нуй". Духовости не можна вивчити. Щоб її мати, дитина мусить жити у відповідній атмосфері вже від самої колиски. І тому атмосфера, що панує в родині, є засаднича, якщо йде про збереження духово сти. А її підставою є вживання рідної мови. Олена Климишин РІК МЇЖНАРОДНЬОЇ СПІВПРАЦІ Недавно тому проголошено 1965 р. — Роком Міжнародньої Співпраці. Це сталося з нагоди 20-ліття Об’єднаних Націй, що мають завершитись у цьому році. Роковини використають не тільки для підсумків цієї ідеї, але також для різних нових починів у тому напрямку. Для того йде вже довший час основна підготова. Складові дер жави ОН кинули клич у своїх країнах і втягнули всі організації в цю акцію. Через Національну Раду Жінок Америки дійшло воно також до Союзу Українок Амери ки. Запросили нас подати свій проект міжнароднього порозумін ня, що перекинув би мости між народами й допоміг би розв’язати якусь суспільну або економічну проблему. У нашому намаганні створити такий проект, ми спинилися на двох можливостях. Перше — це Допомога Бабусі. Започаткувавши її в 1958 p., ми охопили нею са мітних старших жінок у п’яти країнах Европи. Залишені у чу жинецькому оточенні вони при кро відчували самоту й безвигляд- ність положення. А ця невелика опіка, що її дають Відділи СУА, скріпила їх на дусі. Таку акцію суспільної допомоги пропонуємо розгорнути всім національним групам, що живуть у ЗДА. Друга справа господарського порядку. Домашній промисл в різ них країнах затруднює найбільше жіночі руки. Це є подекуди го ловний або частинний заробіток хліборобських країн. Одначе ми стецька вартість домашнього про мислу паде, а заробіток незадо вільний. Створити Студійну Гру пу, що взяла б на себе розгляд цих умовин — напевне допомо гло б поправити стан. Нас ціка вить у першу чергу стан і заплата працівниць домашнього промислу в Україні, що має за собою давню традицію. Треба сподіватись, що й інші українські жіночі організації вне сли свої проекти. Про те незаба ром повідомить Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) у своєму журналі „Українка у світі". 2 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1965 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top