Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як Лепестина карас і р добувала Любов Яновська І. І вік прожила та не було мені такої пригоди, як на тому тижні проти четверга або й у четвер уранці, та все через чоловіка... Ой, Господи милосердний, Боже наш милостивий, що я за ним му ки прийняла — не приведи, Ца рице Небесна! Змарніла, зсуши лася —- та все через його. Клопо чуся, побиваюся, до всього до глядаюся, а він... аби тієї слави, що „господарює". От хоч і тоді: їздив до торгу, а гасу не купив: „Чом, каже, пляшки не дала?" Бий тебе сила Божа! Чи мені од нією головою та пригадати все? Прийшов вечір, чоловік повече ряв, Богу помолився, вивернувся на увесь піл та й спить, як зарі заний, а ти сідай, коли хоч, бідна голівонько, та пряди, як хоч, без світла. Як на те ще й місяць при меркає. Сіла я собі біля віконця, а сльози, як горох, самі покоти лись... (Коли увіходе кума Солоха. По здоровкалась, та й питається: — Чого це ви, кумасю, досі ка ганця не світили? —• Так і так, кажу, чоловік за був гасу купити. —• Підіть, каже Солоха, та по зичте денебудь. — Не хочу, кажу я, по сусідах ходити... Доти без клопоту, доки сидиш у своїй хаті... — І вигадають! Тепер уже на вас ніхто не враждує. Коли та сварка була! Тепер на нашому кутку, хвалити Бога, тихо... Пішла кума. Глянула я на піл — спить-хропе моє безталаннячко, на увесь піл розкинулась моя не доленька... ІВідлягло в мене від серця: вибігла я на вулицю. Ви- бітла, глянула — тихо скрізь; по всіх хатах світиться... „Піду-но, думаю, здобувати карасіру". іНе хотілося, Господи, як не хо тілося мені до. Катрі заходити: опорочила вона мене недавнечко перед усім хрещеним миром зі гнавши свою квочку з того гніз дечка, що я, лиха не мисливши, якось під своїм припічком примо стила. іНе хотілося та почула, що в неї дитинка плаче. — Здорова була, кажу, з се редою! А чого то твоя дитина плаче? — Господь її знає, від самого обіду не стихає. — То ж то й е, коли таких ку мів назбирала! А де ж отой Цим- баленко годен дитину в хрест у- водити? — кажу, а сама надійшла до колиски, дмухнула на дитинку, промовила, що слід від плаксиви- ці: ого! вгамувалося трохи. —- Чи немає, кажу тоді — ка расіру .позичити? — Хіба, каже Катерина, за со бачим народом що вдержиш? Бу ла повнісінька пляшка та якийсь супостат, як крав сало, то .й кара сір вивернув. — Яке сало? питаюся. — іХіба не знаєте? Хтось увесь здор, як є, з торбою потяг. Оце думка до ворожки йти. — Я тобі — кажу — буду й ворожка; сама своїми очима ба чила, як твій кум, отой Цимбален- ко ту ніч тюрив щось на плечах — вже не що, як твоє сало! Вона так і спалахнула: — А в його ж, — каже вчора й коржі були на салі. Пішла я з порожньою пляшкою до Іваненчихи. А вона хвалиться, як їй баба Безносиха від бишихи пособила. — Дякую, — кажу й я бабі Безносисі, хай їй легенько згада ється: обрятувала й вона мене від наглої смерти. —- Коли? —- питається Іванен- чиха. — Бачите, — кажу — яка з вас сусіда? Через огород живете та й не знаєте, що я ген у ту не ділю трохи не присвятилася. При- шанувала мене невісточка бала- бушками та пирогами — хай вона вже на тому світі одвіт держить, чим їх начиняла... Коли ввечорі як ухопить мене... Горенько! За пріг старий, посадив мене на сани, повіз до Безносихи. Огляділа вона Народній стрій із Лемківщини: Молодиці з Висової, лов. Горлиці. Women’s attire of the “Lemko” region. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ 1962 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
