Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XIX. БЕРЕЗЕНЬ, 1962 ЧИСЛО З Валентина Ткаченко Спомин Неначе хвилі, підвелися сходи На гору, де могила Кобзаря . . . Спинилась я. Поглянула на води, На. біг швидкий славетного Дніпра, На береги його багатомовні, Де осінь ходить, урожай збира, На греблі всі його, круті, бетонні, На всі його заплави і моря. І так яскраво уявилось нині: Дитинство козачка . . . До знань стежки . . . Сумна солдатська муштра у пустині. . . Тараса сходи у життя важкі. Горну до серця взяті з лугу квіти, І знову за людьми рушаю у путь, Рядки пригадуючи заповіту, Де є й до мене просьба — спом’януть. Теплий граніт Пам’ятник Шевченку. Принесла я квіти До рясних букетів, що вже хтось поклав. Доторкнулись руки твердості Граніту. О, який він теплий. Де ж теплінь узяв? Камінь сіруватий нагрівали зрання: У Дніпрі відбиті золоті сонця, І вітрів погожих лагідне гойдання, І любов народу до свого співця. Та любов поклала стільки ніжноцвіту. Тим -отут так пахне день береговий. І стоїть Шевченко1, справді, мов живий. Прориваємо греблі Проминуло 100-ліття, в якому ми поклони лись Великому Поетові. Воно принесло нам ба гато нового. Впродовж сотень зустрічей, акаде мій і концертів ми по-новому пережили його слова й його великі передбачення. Вони осяяли нас своєю силою і вірою в прийдешнє. І в світлі цього часу і в відблиску політич них подій ми побачили виразніше його постать. Поруч 'борців за свободу, поруч надхненних пое тів, поруч талановитих мистців різних .народів, •вона височить могутньо силою свого таланту і прямування. Коли шлях до світової літератури загородило йому колись фатум недержавного на роду, то силою своєї особистосте він уходить у ряди великих людей світу. І від нашого хотіння, від нашої сили це теж залежить. Один етап на цьому шляху ми торік пережи ли. Це було тоді, коли на площі парляменту у Вінніпегу замаяли українські прапори й проніс ся могутній спів його „Заповіту". І тисячам гляда чів відкрилася його гранітна постать, вирізьблена рукою українського мистця. Сила цього момен ту була така велика, що її відчули навіть чужи нецькі представники. Вона потрясла також заліз ною заслоною. Бо хіба не зрозумів цього й на род в Україні, коли якийсь ,,анонім" відважився станути в обороні пам’ятника перед нападами со- вєтської преси? Перший крок потягнув за собою другий. Не маємо на думці пам’ятника, що має станути не забаром у Вашінґтоні. А невелику книжку, що появилась без великого галасу й приготувань. Це Поезії Тараса Шевченка, твір, виданий у гарному оформленні з чудовими ілюстраціями. Трьома мовами поданий тут вибір із поезій з відповідним життєписом та насвітленням. Підручна книжка для пізнання його постаті і її прямувань. Ми горді з того, що цей другий крок зро били українські жінки. Пластунки-сеніорки з ку реня „Ті, що греблі рвуть“ повзяли цей намір і уфундували цю книжку. Зрозумівши призна чення поета, вони постановили прорвати „гре блю" мовчанки й байдужости, що нею світ огор нув цю могутню постать. Не одного зусилля потрібно, щоб із тим нам пощастило. Але коли б тільки це нам удалося, тоді українська еміграція оправдала своє існу вання у вільному світі. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ 1962 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
