Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч Любов Олександрівна Яновська (1861—1933) Минулий 1961 р. був багатий у роковини. Згадати хоч би століт тя з дня смерти Т. Шевченка і 90-ліття з дня народження Лесі Українки, що їх належно вшану вало українське громадянство. Тому й не диво, що століття на- родин письменниці Любови Янов- ської не притягнуло належної уваги, коли не рахувати корот кої згадки в нашій пресі і допові ді д-р Євгени Сржківської, яку видав Союз Українок Америки для своїх (Відділів. Тому не буде зайвим, коли хоч спізнено, проте присвятимо їй згадку в нашому журналі. Вагу цієї постаті не освідом- люємо собі, як слід. Широкого засягу культ, освітня робітниця, учасниця різних допомогових у- станов, активна діячка жіночого руху, творець майже сотні опові дань, повісте'й, драм, комедій — вона звертає на себе увагу силою свого таланту, своєю енергією й непересічним організаційним хи стом. Народилася вона 18-го липня (старого стилю) 1861 року на Чернігівщині їв родині російського старшини Олександра Щербачо- ва. Мати її походила зі свідомого українського роду — була не богою відомої письменниці Ганни Барвінок. У своєму щоденнику, що по чала писати ще в дитячі роки, Любов Олександрівна описує свої тяжкі переживання від незгоди м і ж батьками, головно на ґрунті національних розбіжностей. Все ж вплив матері лишився в неї на ціле її життя. Вчилася вона в пансіоні, а по тім закінчила Полтавський Інсти тут Благородних Дівчат і влашту валася в Лубенському повіті на Полтавщині домашньою вчитель кою в родині одного дідича. Маючи вразливу вдачу й му зичний хист, вона мріяла про на уку в консерваторії. Одночасно вона почала писати, де-далі захо пилася <й обрала собі літератур ний шлях. Але не обмежилася тим! її ува гу привернули неписьменність і культурна відсталість селянства. Молода інтелігентна людина, во на відчувала свій обов’язок допо могти їм, шукала засобів до цього. Тому двадцятирічна ентузіястка не завагалася одружитися з дале ко старшим від неї учасником-до- броіюльцем Герцеговинського по встання, кандидатом наук Василем Яновським, бо вірила, що саме разом із таким героєм вона при несе більше користи своєму на родові. Понад двадцять років прожи ла Л. Яновська на хуторі свого чоловіка Тарновщині иа Полтав щині. Але громадську роботу їй довелося вести самій, 'бо тяжка багаторічна хвороба її чоловіка прикувала його до ліжка й ви магала пильного особистого до гляду дружини. Та Любов Олександрівна зна ходила час і сили організувати школи для дітей, недільні школи для дорослих, книгозбірні, навіть музичні, хорові й драматичні гур тки для молоді. Сама вона писала п’єси, коли не можна було діста ти їх, сама й режисерувала. Крім того, вона була щирою порадни цею дооколишніх селян у їхніх часто складних родинних справах, несла першу медичну допомогу хворим. Час від часу Л. Яновська бува ла в Києві й там особисто по знайомилася з відомими україн ськими письменниками, що під тримали її в літературних почи наннях. Зустріч на відкритті па м’ятника Котляревському в 190-3 р. з ширшим колом українських письменників остаточно закріпила за нею місце серед них. Твори її все частіше з’являлися в київ ських і львівських журналах і ви кликали прихильну критику та признання. В 1905 р. відома вже письмен ниця Яновська переїхала до Ки єва, активно включилася в робо ту культурно-освітніх і літера турних товариств, жіночих орга нізацій. Через рік, коли там було засновано т-во „Просвіта“, вона стала членом його, незабаром — членом управи, а в 1909 році її о'брано головою київської „Про світи". Пізніше Любов Олександрівна жила деякий час у Москві. В 1911 році виголосила там доповідь у 50-річчя з дня смерти Шевченка, а в 1914 році на протестаційному зібранні з приводу заборони уря дом святкувати 100-річчя з дня народження його (Шевченка) ви ступила з гострим засудженням такого поступовання російської влади. © час війни 1914— 1917 pp. працювала в Комітетах Допомоги Жертвам Війни, несучи її в пер шу чергу жінкам і дітям. А далі... хвороба поступово підтинала її здоров’я й енергію. Вона вже не мала змоги так ак тивно, як раніше, працювати в часи нашого національного Від родження й Державносте. З 1923 року Любов Олександрівна оста точно відійшла від громадського життя, не писала вже, бо десять років лежала спараліжована, а го- НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ 1962 Любов Яновська The Ukrainian author Lubov Ya- novska’s birth centenary was re cently celebrated.
Page load link
Go to Top