Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВЕСНА ІДЕ З півдня теплий в і тер біг. — Що?! Лежить у полі сн і ?! Розтавай, Весна іде! Вітер віє і гуде, нахиливися аж приліг, дише, дмухає на сніг. І водичка снігова заспівала як жива. І співала, й цокотіла, потічками покотила до широкого ставка, веселенька та швидка. Сонце землю пестить, гріє, вже травичка зеленіє. Де лежав узимку сніг, оксамитний килим ліг, щоб Весна, прекрасна панна, там проходила щорана. Г. Чорнобицька ЗАЗДРІСНИЙ КОТУСЬ Ми бігали за кроликом і кликали: трусь-трусь! Були б його зловили вже, але прибіг котусь. Дугою спину вигнув він, Сердито муркотів: „Хто бавиться із кроликом, хіба нема котів?! Чи стане за товариша невдаха із невдах? — Не злізе він на дерево, а з дерева на дах. Лише капусту хрумає, вже й грядочку стоптав. Та кріль же і найменшої іце мишки не спіймав!“ Г. Чо. СНІГОВІ ЗВІРЯТКА Іскорками сяє біленький сніжок У садочку бавиться діточок гурток. Заходилась малечня ліпити звіряток: Вовчика, ведмедя, лисичку, зайчаток. На ялинці білочка ворону сказала: „Я таких авіряток ще не зустрічала! Меду не шукає ведмедик біленький, Не їдять капустки зайчата маленькі!“ „Не дивуйся, білко! Як весна настане, Сонеко пригріє, всі вони розтануть! А справжні звірятка повиходять [з хаток Весну теплу любу будуть всі вітати!“ Н. Наркевич Тарас Шевченко МАРІЙЧИНА ПОДЯКА Я — малесенька Марія, Я — найменша в клясі. Чим подякую ж Тобі я За усе, Тарасе? За Твої пісні чудові, Читанку дитині І кохану рідну мову — Мову України! Вивчу я Твій вірш, Тарасе, І продеклямую, Щоб усі почули в клясі, Як Тебе люблю я! Леонід Полтава Ганна Черінь ВЖЕ ВЕСНА! У садочку біля ґанку Сніговик страшний стояв. Він від вечора до ранку Вірно нас охороняв. Ми гуртом його ліпили, Щоб великим був, міцним, І старалися щосили, Щоб здававсь він дуже злим. Ще дали лопату в руки (Зброя добра, хоч стара). Ну й страшний! Ворони й круки Повтікали із двора. Так стояв він зо два тижні, Наш відважний сніговик. Що йому замети сніжні? Він до холоду вже звик. Та прийшло тепло чудове — І не встояв сніговик, Й не сказавши нам ні слова, Він кудись безсл і дно зник. Ми знайшли його лопату, А його ніде нема ... Нарікаючи на втрату, З ним услід пішла й зима. Хай ідуть собі! І скоро ж Ми таки знайшли сл і ди: Де стояв наш вірний сторож, Стало озеро води! „Сніговик1* воно в нас зветься. Діти старші й малі Позбігались до озерця Запускати кораблі. НА ЗГАДКУ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА — Що б нам, діти, посадити В українському Таборі: Чи малину ясноцвіту, Чи берізки білокорі? — Ні! — гукнула дружньо кляса — Не берізки й не малину... — Всі на згадку про Тараса Ми посадимо — калину! Леонід Полтава НАШЕ ЖИТТЯ — (БЕРЕЗЕНЬ 1962 23 ВЖЕ ВИЙШОВ ІЗ ДРУКУ збірник ПРОЛІСКИ Ціна 50 ц. Відбитка з „Нашого Життя“ Замовляти в Централі СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
