Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Віра Драч ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ В статті „Дитяча гра й забавки" (в цьому ж жуїрналі ч. 10. за 1960 рік) ми говорили, що в грі дитина започатковує трудові навички, які поступово переходять у працю. 'Коли ж кінчається гра й почи нається праця? Де імежа, що від діляє одно від другого? Це тяжко визначити, ібо навіть найменша ди тина, бавлячись, працює — при кладає свої фізичні зусилля й на пружує свою думку, міркуючи, як зробити те чи інше. Коли ж ви, на приклад, скажете дитині: „Ходім, поллємо квіточки", а вона візьме свою маленьку поливалочку (що ви купили їй, як забавку) й, наби раючи в неї води з відра, поллє кілька квіток, — це вже буде пра ця й одночасно гра для дитини. Дитина радіє, як вона, бавля чись, досягне своєї мети — збу дує чи помалює те, що вона хоче. А скільки радости в неї буде, коли вона виконає „справжню роботу"! Треба усвідомити собі, що то є ота „справжня робота", ота праця, що є змістом цілого життя людини. Як визначають відомі педагоги, це участь людини в творенні речей і засобів, що задовольняють матері- яльні й культурні потреби в першу чергу своєї родини, а потім — по треби свого народу й людства взагалі. Праця — необхідна умова фі зичного життя людини, вона дає кошти на прожиття. Чим більше заробляє людина своєю працею, тим вигідніше її життя. Але це тільки одна з прикмет •праці. Друге, важлив і ше, значення цраці полягає в тому, що вона — джерело розумового розвитку лю дини, морального й духового удо сконалення окремої істоти й ці лих народів. Працюючи, люди до думуються до того, як полегшити свою працю, удосконалити методи й засоби (інструменти, машини) виробництва. Це дає радість твор- чости й підносить людину, упри ємнює їй життя. Тільки праця й праця дала мож ливість дійти до такої височини техніки й культури, якими люд ство користується тепер. Одночасно ми помічаємо зане пад моралі серед людства, стрем- ління до легкої наживи хитрощами й чужим коштом та застрашуючий розвиток злочинности серед мо лоді й навіть серед дітей. Хто ж ці хитруни й злочинці? Це жертви хибного виховання! Це ті, яким в їхньому дитинстві бать ки не приділяли належної уваги, давали їм волю робити, що вони хотять, вірніше, не робити нічого корисного для себе й родини, ви конували всі їхні забаганки, надто пестили їх. Інші батьки, тяжко працюючи все життя, оберігали від роботи дітей, мовляв: „Прийде ще час — напрацюється, нехай ще погуляє, тільки й його!" А дитина, виростаючи без жад ної праці, без жадних обов’язків, легковажно ставиться й до навчан ня в школі, не виконує завдань, нудьгує, шукає чогось, щоб розва жило її, дало якийсь зміст її існу ванню, й натрапляє на приманли- вий шлях різних авантюр, а то й злочинів. Тому обов’язок батьків прищеп лювати дітям з найменшого до шкільного віку трудові навички, любов до праці, виховувати вміння виконувати нескладну роботу, від чувати задоволення в роботі, ра діти її наслідками та поважати працю інших. Пригляньмося до дитини в часі її гри. Вона, бавлячись, творить речі, придатні до вжитку ; треба їх належно використовувати. Скажі мо, дитина вдало розмалювала по готових контурах образок. Треба порадити їй розмалювати рямочку. Нехай хтось із старших дітей або й батьків, накреслить (на папері в кратку) контури вузенького у- країнського взірця, дитина сама розмалює їх відповідними кольо рами, наклеїть разом із малюнком на картон. Цей образок (дарма, що він не досконалий) треба неод мінно повісити на стіні, як потріб ну річ. Інша дитина зробила з конструк тора маленький візочок чи короб ку, нехай мама поставить його в себе біля дзеркала й складає туди свої шпильки чи прикраси. Це принесе дітям велику радість і заохотить до творення інших ког рисних речей. Такою увагою й за охочуванням батьки поступово й непомітно переключають дітей від гри до праці. Це завдання не таке вже важке для батьків, якщо тільки своєчас но, послідовно й неухильно здій снювати його. Дитина з наймен шого дошкільного віку активна: її завжди цікавить, що роблять до рослі, вона не тільки приглядаєть ся, як мама готує обід, а хоче са ма „помагати14 їй. Мама не сміє гнати її з кухні: „Іди звідси до своїх забавок!", а мусить дати їй посильну роботу. Хто з нас не пам’ятає, скільки радости було нам, коли мама, ро блячи вареники чи пиріжки, дава ла нам шматок тіста, й ми намага-* лися робити так, як мама. А скіль ки гордощів було, коли нам, на решті, щастило зліпити малесенькі варенички чи пиріжки! А мама їх варила чи пекла й усі 'Смакували ними за обідом. Похвала тата окри лювала нас і стимулювала удоско налення в праці. Треба тільки так поводитися з дітьми, щоб „допомога" їхня була не доривочною, а постійною, си стематичною, поступово удоско налюючись, переходила у допомо гу без лапок. Уже з того часу, як дитина (і дівчинка, і хлопчик) до стають до столу, вони з великою охотою будуть подавати вам др миття ложки, вилки, ножі й роз кладати їх до шухлядки чисті по своїх місцях (розвиток уваги). Потім вони будуть приносити! вам і горнятка та тарілки, а трохи старшим можна вже дозволити й витирати посуд (не шкода, як щось і розіб’є), а потім і накрива ти на стіл, у 6— 7 років це вже мо же бути їхнім постійним обов’яз ком. Старші дошкільнята прагнуть не тільки брати в праці участь, а й цікавляться тим, які засоби й ме тоди роботи дають найкращі на слідки. Вони пильно придивляють. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1961 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
