Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пригода біля Золотих Воріт Коли Т. Шевченко вже був ВІЛЬ НОЮ людиною й буїв у Києві, пись менник і вчений Чубинський (ав тор споминів про Т. Шевченка), оповідає таке: Одного разу Т. Шевченко пішов малювати „Золоті Ворота" у Києві. Вийшов він рано й мав там бути до ■вечора. Його приятель О. Чубин ський шукав нашого поета. 'Набли зившися до Золотих Воріт, застав там таку картину: Тарас Григоро вич постелив свою квітчасту хуст ку на землі, а на неї посадив три річну дівчинку і з клаптиків папе ру майстрував якусь іграшку. Розповів йому пригоду з тією дівчинкою. Десь коло п’ятої го дини вечора він сидів і малював, як раптом чує за валом внизу ди тячий плач. Спочатку він не звер тав на те уваги, але плач не івгавав і ставав усе дужчий. Шевченко не витримав, пішов гребенем валу й зазирнув униз. У рівчаку сиділа дитина і жалібно плакала. Поблизу нікого не було. Не витримав наш Тарас, спустився вниз і взяв ди- дину. Дівчинка перелякалася й за плакала ще гірше. Заспокоївши її, як міг, Шевченко поніс свою зна хідку до Золотих Воріт. Як він не старався, нічого не міг довідатися, що то за дитина. Вона лиш лепе тала „мама", .„няня" і більше — ні слова. Давав дівчинці бублики, але вона не могла вкусити. Шев ченко не покинув дівчинки, а коли прийшов його приятель, ТО З 'НИМ удвох ходили питати до сусідніх будинків, але ніхто не знав цієї дівчинки. Тоді вирішили взяти ди тину зі собою й дати знати поліції. Тарас Шевченко взяв дитину на руки і пішов у напрямку Софій ського собору. В цей час молода перелякана жінка вибігла з завул ка і, побачивши дитину, кинулася до Т. Шевченка. ,,Мати“ — сказав він і без слова віддав дитину. Ви явилося, що нянька понесла дити ну на прогулянку, але зустріла когось зі знайомих, випила часту вання горілкою і заснула в рівча ку, а дитина пішла ,,до мами“. Т. Шевченко, йдучи до хати, сміявся, як би він виховав доньку, коли б не розшукали батьків. JI. Бачинський (Клівленд) „КОБЗАР" Із краю, де вол і немає, Де палить червона зоря, З далекого Рідного Краю Для нас принесли „Кобзаря“. Взяли його мама і тато, Несли через бурі страшні. Ми любимо вголос читати Шевченка чудові пісні. І буде від щирого серця Дзвеніти, як завжди дзвенів, У кожнім, найменшенькім серці Поета найбільшого слів, За те, що любив Україну, Що словом народ розбудив, Що нав і ть найменшу дитину — Від щирого серця любив! Леонід Полтава Ганна Черінь ЗУСТРІЧАЙ ВЕСНУ! Ще зранку порошив сніжок, А вдень як припекло!!! Злетівся цілий гурт пташок На сяйво і тепло. Звірятка вилізають з нор, Прокинувшись з і сну, І ластівок веселий хор Прикликує весну. Наш сніговик охляв зовсім, Йому так гаряче, Що по кожуху зимовім Струмком вода тече. Біжить, дзюрчить розталий сніг, Увесь наш двір залляв. Чорніє далечінь доріг, І пахне вся земля. Виходь на двір! Біжи, стрибай, Одежу скинь тісну, Услід зимі скажи „прощай!“ І — зустрічай весну! Тарас Григорович простелив свою квітчасту хустку на землі, а на неї посадив трирічну дівчинку. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1961 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
