Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Водиця-мандрівниця Кап-кап — сніг розмок, Капає водичка, Із краплин повстав струмок І побіг у річку. Плесь-плесь, плесь-плесь — Хвиля в річці грає, Із сестричками вона В море випливає. Бум-бум, бом-бом — Б’ються хвилі в морі, І біжать вони гуртом В океан суворий... Так із снігу навесні Ген із України У далекий океан Випливла краплина! Та як сонце припекло, Піднялись краплини: Хмарку вітром понесло Знову в Україну! Прилетіли — там зима, Треба кожушинку: Обернулася ще раз Крапля у сніжинку! Кап-кап, кап-кап — Сніг ізнову тане, Знов біжать малі струмки Аж до океану... І отак завжди-завжди Бігу того, бігу: Сніг виходить із води, А вода — із снігу! Леонід Полтава Пташки вітають весну Весна починається тоді, як по являться перші весняні гості — ворони. Вони прил і тають тоді, коли по чинає топитися сніг й виступають чорні плями землі на «полях. Люди, що живуть по містах, їх не помічають. Знають їх лиш хлі бороби -фарм ери. За воронами днів десять-п’ят- надцять пізніше прилітають шпаки і жайворонки. Ще вчора хатинки для шпаків були порожніми, а сьо годні коло них рух. Шпачки огля дають їх із усіх бокіїв, залазять у середину, дивляться чи щось не змінилося, чи немає якогось ушко дження. Цікаво, що це прилетіли шпач- ки-самички, а самчики прилітають кілька днів пізніше. — А чому шпачки не приліта ють разом? — питає Юрчик. — Треба вам знати, що гніздеч ка все будують самички самі, або за поміччю самчика. Ніколи сам чики самі шіздечок не майструють. Самички краще на цьому визна ються й тому вони і прилітають першими, щоб знати, що треба робити, як прилетить подруг. Перші дні для шпачків дуже тяжкі. Вони не мають що їсти. Не має комах, немає дощевих хробач ків і доводиться їм живитися тим, що знайдуть на полі або коло хат. Ще гірше, як нагло впаде сніг і почне дмухати зимний північний вітер. У такі дні доводиться шпач кам знову відлітати туди, де теплі ше. Там перечекають непогоду й знов вертаються до своїх хатинок. — Скажіть діти, що треба ро бити нам, щоб порятувати бідних шпачків, коли вони не мають що їсти? — Я знаю, —• каже Марійка. — Треба їм давати кришки хліба. — Бачите, діти, шпачки люблять м’ясну поживу, а тому краще їм давати рештки м’яса, шкірки з ков бас, солонинки, рештки з м’ясних консервів тощо. Все дрібно покра яти й покласти на дощинку, десь у затишному місці й щоб там не дібралися коти чи пси. Жайворонків ми теж не бачимо по містах. Це пташки, що люблять широкий простір — поля. Зразу, як вони прилетять, то співу їх не почуємо. їм не до співу. Вони го лодні, жваво бігають на розтопах і шукають зерняток, насіння з ми нулого року, що висипалося з різ них трав. От бачите, діти, жайворонки м’ясної страви не люблять. Для них окрушинки з хліба була б до бра пожива. Ці бідні пташки за ці лий день добре набігаються, доки хоч трохи заспокоять голод. Хочу вам, діти, ще сказати про тих птахів, що з нами зимують. Найперше про круків. Вони не марнують часу. Вони вже приго товляють гнізда й літають на поля подивитися, що там робиться. — А нащо вони там дивляться? — знову питає цікавий Юрчик. — Крук дуже обережна птаха. Він не любить наближатися до о- сель людей. Живе в лісі, близько поля. Як вийдуть плугатарі землю орати, повно там бачимо круків. Вони літають за борозною та ви збирують різне хро'баччя. То є їх пожива. Отож вони вилітають по дивитися, чи вже не починають люди землю орати. Треба вам ще сказати, що кру- чиха найскорше всіх відкладає яєчка до гнізда. Ще сніг на полях,, а вона вже знесла 4— 5 зеленку ватих яєчок, з темними: плямками. Вночі зимно, часом морози, а са мичка з гнізда не встає. Гріє яєч ка, щоб вони не застудились. Крук самчик дбає про свою подругу й приносить їй поживу, годує всім,, що добуде в таку пору. Гріх було б не згадати й про на ших веселих синичок. Вони такі жваві! Співають, аж заливаються! „Зінь, зінь, зінь... трр, зінь, зінь“ — наче б то співають: „Скинь, скинь кожух! Весна прийшла, скинь!" Синички безупинно шукають поживи, лазять по деревах, загля дають у кожний куток у садку, нишпорять по смітниках, чи не знайдуть там чогось. Вони те саме їдять, що й шпачки. Кусничок со лонинки — то найбільший їх при смак, краще як найліпша чеко- лядка. — А де зимують дятли? — пи тають діти. — Дятли на зиму відлітають. Вони живляться так само комаш нею. Весною вертаються до нас. Цікаві ті птахи. Вони весну стрі чають по своєму. Вилазять на сам вершок дерева й з цілої сили ко лотять дзюбом по зломаній або розколотій гилячці. Вони дають знати, що вже прилетіли й далі бу дуть лікувати дерева від різних хробів-шкідників, що точать ліс. Про горобців не згадуємо. Всі вони у нас на очах. У найгіршу зиму все знайдуть собі поживу, живучи коло людини і так як пес або кітка держаться хати. Вуйко Квак 24 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
