Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Водиця-мандрівниця Кап-кап — сніг розмок, Капає водичка, Із краплин повстав струмок І побіг у річку. Плесь-плесь, плесь-плесь — Хвиля в річці грає, Із сестричками вона В море випливає. Бум-бум, бом-бом — Б’ються хвилі в морі, І біжать вони гуртом В океан суворий... Так із снігу навесні Ген із України У далекий океан Випливла краплина! Та як сонце припекло, Піднялись краплини: Хмарку вітром понесло Знову в Україну! Прилетіли — там зима, Треба кожушинку: Обернулася ще раз Крапля у сніжинку! Кап-кап, кап-кап — Сніг ізнову тане, Знов біжать малі струмки Аж до океану... І отак завжди-завжди Бігу того, бігу: Сніг виходить із води, А вода — із снігу! Леонід Полтава Пташки вітають весну Весна починається тоді, як по являться перші весняні гості — ворони. Вони прил і тають тоді, коли по чинає топитися сніг й виступають чорні плями землі на «полях. Люди, що живуть по містах, їх не помічають. Знають їх лиш хлі бороби -фарм ери. За воронами днів десять-п’ят- надцять пізніше прилітають шпаки і жайворонки. Ще вчора хатинки для шпаків були порожніми, а сьо годні коло них рух. Шпачки огля дають їх із усіх бокіїв, залазять у середину, дивляться чи щось не змінилося, чи немає якогось ушко дження. Цікаво, що це прилетіли шпач- ки-самички, а самчики прилітають кілька днів пізніше. — А чому шпачки не приліта ють разом? — питає Юрчик. — Треба вам знати, що гніздеч ка все будують самички самі, або за поміччю самчика. Ніколи сам чики самі шіздечок не майструють. Самички краще на цьому визна ються й тому вони і прилітають першими, щоб знати, що треба робити, як прилетить подруг. Перші дні для шпачків дуже тяжкі. Вони не мають що їсти. Не має комах, немає дощевих хробач ків і доводиться їм живитися тим, що знайдуть на полі або коло хат. Ще гірше, як нагло впаде сніг і почне дмухати зимний північний вітер. У такі дні доводиться шпач кам знову відлітати туди, де теплі ше. Там перечекають непогоду й знов вертаються до своїх хатинок. — Скажіть діти, що треба ро бити нам, щоб порятувати бідних шпачків, коли вони не мають що їсти? — Я знаю, —• каже Марійка. — Треба їм давати кришки хліба. — Бачите, діти, шпачки люблять м’ясну поживу, а тому краще їм давати рештки м’яса, шкірки з ков бас, солонинки, рештки з м’ясних консервів тощо. Все дрібно покра яти й покласти на дощинку, десь у затишному місці й щоб там не дібралися коти чи пси. Жайворонків ми теж не бачимо по містах. Це пташки, що люблять широкий простір — поля. Зразу, як вони прилетять, то співу їх не почуємо. їм не до співу. Вони го лодні, жваво бігають на розтопах і шукають зерняток, насіння з ми нулого року, що висипалося з різ них трав. От бачите, діти, жайворонки м’ясної страви не люблять. Для них окрушинки з хліба була б до бра пожива. Ці бідні пташки за ці лий день добре набігаються, доки хоч трохи заспокоять голод. Хочу вам, діти, ще сказати про тих птахів, що з нами зимують. Найперше про круків. Вони не марнують часу. Вони вже приго товляють гнізда й літають на поля подивитися, що там робиться. — А нащо вони там дивляться? — знову питає цікавий Юрчик. — Крук дуже обережна птаха. Він не любить наближатися до о- сель людей. Живе в лісі, близько поля. Як вийдуть плугатарі землю орати, повно там бачимо круків. Вони літають за борозною та ви збирують різне хро'баччя. То є їх пожива. Отож вони вилітають по дивитися, чи вже не починають люди землю орати. Треба вам ще сказати, що кру- чиха найскорше всіх відкладає яєчка до гнізда. Ще сніг на полях,, а вона вже знесла 4— 5 зеленку ватих яєчок, з темними: плямками. Вночі зимно, часом морози, а са мичка з гнізда не встає. Гріє яєч ка, щоб вони не застудились. Крук самчик дбає про свою подругу й приносить їй поживу, годує всім,, що добуде в таку пору. Гріх було б не згадати й про на ших веселих синичок. Вони такі жваві! Співають, аж заливаються! „Зінь, зінь, зінь... трр, зінь, зінь“ — наче б то співають: „Скинь, скинь кожух! Весна прийшла, скинь!" Синички безупинно шукають поживи, лазять по деревах, загля дають у кожний куток у садку, нишпорять по смітниках, чи не знайдуть там чогось. Вони те саме їдять, що й шпачки. Кусничок со лонинки — то найбільший їх при смак, краще як найліпша чеко- лядка. — А де зимують дятли? — пи тають діти. — Дятли на зиму відлітають. Вони живляться так само комаш нею. Весною вертаються до нас. Цікаві ті птахи. Вони весну стрі чають по своєму. Вилазять на сам вершок дерева й з цілої сили ко лотять дзюбом по зломаній або розколотій гилячці. Вони дають знати, що вже прилетіли й далі бу дуть лікувати дерева від різних хробів-шкідників, що точать ліс. Про горобців не згадуємо. Всі вони у нас на очах. У найгіршу зиму все знайдуть собі поживу, живучи коло людини і так як пес або кітка держаться хати. Вуйко Квак 24 НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
